Території та об’єктиПЗФ України

КартаПЗФ України

Водно-болотні угіддяПЗФ України



Загальна інформація

Адміністративно-територіальне розташування: національний природний парк «Тузлівські лимани» знаходиться у межах Татарбунарського району Одеської області. Указом Президента України №1/2010 від 1 січня 2010 року створено національний природний парк «Тузлівські лимани». Відповідно до ст.21 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», на території національних природних парків встановлюється диференційований режим щодо її охорони, відтворення і використання згідно з функціональним зонуванням. Національний природній парк «Тузлівські лимани» входить до складу природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання і є складовою частиною світової системи природних територій та об’єктів, що перебувають під особливою охороною. Територія Парку є Рамсарським водно-болотним угіддям міжнародного значення та об’єктом Смарагдової мережі Європи. НПП «Тузлівські лимани» підпорядкований Міністерству екології та природних ресурсів України.
Загальна площа – 27865 га.
Земельна власність: до території Парку включено 27865,00 гектарів земель державної власності (100%), а саме: 2022 гектара земель запасу (у тому числі 316,831 гектара земель піщаної коси Чорного моря) та 1705,169 гектара земель водного фонду (частина лиманів Шагани, Алібей та Бурнас), що надаються національному природному парку в постійне користування, і 25843,00 гектара земель (у тому числі 3233,18 гектара земель запасу), 541,00 гектара земель, що перебувають у постійному користуванні державного підприємства "Саратське лісове господарство", 21186,03 гектара земель водного фонду (частина лиманів Шагани, Алібей, Бурнас, а також лимани Солоне, Хаджидер, Карачаус, Будури, Мартаза, Магалевське, Малий Сасик, Джантшейське) та 882,79 гектара прилеглої акваторії Чорного моря шириною 200 метрів), що включаються до складу національного природного парку без вилучення.
18 листопада 2016 року Тузлівські лимани, площею 27778 га було внесено до Смарагдової мережі Бернської конвенції під № UA0000140.

Історія створення

Тузлівські лимани, серед інших чорноморських лиманів, ще з часів давньогрецьких поселень у Причорноморській низовині, привертали увагу як зручні гавані, бо вони захищені від вітру, морських хвиль і плинів прибережної частини водного простору. Згодом їх почали використовувати для рибного промислу, видобутку повареної солі, відпочинку та лікування (бальнеології). Тузлівські лимани, як водно-болотні екосистеми, відігравали важливу екологічну роль для збереження та відтворення біологічного різноманіття, особливо коловодних птахів під час міграції, гніздування та зимівлі та чорноморської іхтіофауни.

Планування даної території як частини природно-заповідного фонду України було розпочато у 1993 році, коли територія лиманів Шагани, Алібей і Бурнас в Татарбунарському районі Одеській області, за результатами наукових спостережень Ігоря Щоголєва та Івана Русєва - експертів Фонду захисту і відродження дикої природи ім. проф. І. І. Пузанова, була внесена до «Переліку територій, зарезервованих для подальшого заповідання» рішенням обласної ради від 01.10.1993 № 496 - XXI «Про заходи по збереженню і розвитку природно-заповідного фонду області».

Так як Тузлівські лимани мають велике значення як місця гніздування, зимівлі та зупинки під час сезонних міграцій великої кількості водно-болотніх птахів, то у 1995 році Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.1995 року №935 систему лиманів «Шагани-Алібей-Бурнас» уключили до переліку водно-болотних угідь міжнародного значення згідно з критеріями Рамсарської конвенції.

Як рамсарські водно–болотні угіддя (ВБУ) вони відповідають ряду критеріїв: відіграють велику роль у природному функціонуванні й взаємодії прибережних екосистем Чорного моря;

є місцем перебування ряду червонокнижних видів; мають велике значення для підтримання біологічного різноманіття регіону;

забезпечують умови гніздування й зимівлі багатьох видів птахів водно–болотного комплексу;

є місцем гніздування близько 25 тисяч пар водно–болотних птахів і до 100 тисяч особин, що утворюють сезонні скупчення;

на території лиманів перебуває велика кількість качок, гусаків, куликів, які є індикаторами екологічного стану угідь;

служать місцем зимівлі більш як 1% європейської гніздової популяції червоноволої казарки.

Природоохоронний статус території підтверджується й рядом інших нормативно-правових актів. Так, у Загальнодержавній програмі охорони та відтворення довкілля Азовського і Чорного морів, затвердженій Законом України від 22.03.2001 р. № 2333-III пункт 3.2. «Збереження середовища існування біологічних видів» визначає необхідність «Забезпечення подальшого збільшення площі територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також їх упорядкування».

У 1996 року експертами Фонду захисту і відродження дикої природи ім. проф. І.І.Пузанова «Природна спадщина» було розроблено та подано до Державного управління екології в Одеській області наукове обґрунтування щодо створення регіонального ландшафтного парку «Тузлівські лимани».

У 2007 році у статті 4 Закону України від 22.02.2007 р. № 685-У «Про ратифікацію Протоколу про збереження біорізноманіття та ландшафтів Чорного моря до Конвенції про захист Чорного морі від забруднення» наголошено на необхідності створення у прибережній смузі Чорного моря природно-заповідних об’єктів: «Кожна Договірна Сторона вживає всіх необхідних заходів для охорони, збереження, поліпшення та управління в сталий та екологічно безпечний спосіб районами особливої біологічної або ландшафтної цінності, перш за все шляхом створення заповідних територій...».

Указом Президента України «Про розширення мережі та територій національних природних парків та інших природно-заповідних об’єктів» від 01.12.2008 р. №1129/2008 було підтримано ініціативу обласних державних адміністрацій щодо створення національного природного парку «Тузлівські лимани» в Одеській області.

Питання щодо заповідання Тузлівських ВБУ більше 10 років стримувалось через відсутність належного фінансування для проведення детального наукового дослідження території, виготовлення відповідного обґрунтування і підготовки картографічних матеріалів. Вирішення цього питання стало можливим після уключення до Програми формування національної екологічної мережі Одеської області, (2005 р.), заходів щодо створення регіонального ландшафтного парку “Тузлівські лимани”.

Південним науковим центром НАН України та МОН України у 2009 р. була виконана науково-дослідна робота щодо Проекту створення НПП „Тузлівські лимани”.

З метою збереження, відтворення i раціонального використання природних комплексів причорноморських лиманів, що віднесені до водно-болотних угідь міжнародного значення (Рамсарська конвенція), які мають високе природоохоронне, естетичне, наукове, рекреаційне та оздоровче значення, Указом Президента України від 1 січня 2010 року № 1/2010 створено національний природний парк «Тузлівські лимани». Відповідно до ст.21 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» на території національних природних парків встановлюється диференційований режим щодо її охорони, відтворення і використання згідно з функціональним зонуванням.

До території національного природного парку «Тузловські лимани» включено 27865 гектарів земель державної власності, а саме: 2022 гектара земель запасу (у тому числі 316,831 гектара земель Піщаної коси Чорного моря та 1705,169 гектара земель водного фонду (частина озер Шагани, Алібей та Бурнас), що надані національному природному парку „Тузловські лимани” в постійне користування, і 25843 гектара земель (у тому числі 3233,18 гектара земель запасу, 541 гектара земель, що перебувають у постійному користуванні державного підприємства «Саратське лісове господарство», 21186,03 гектара земель водного фонду (частина озер Шагани, Алібей, Бурнас, а також озера Солоне, Хаджидер, Карачаус, Будури, Мартаза, Магалевське, Малий Сасик, Джантшейське) та 882,79 гектара прилеглої акваторії Чорного моря шириною 200 метрів), що включаються до складу національного природного парку без вилучення. Водно-болотні угіддя «Шагани-Алібей-Бурнас» внесено до переліку водно-болотних угідь міжнародного значення згідно з критеріями Рамсарської Конвенції (Постанова Кабінету Міністрів України від 23.11.95 р. №935).

Таким чином, група Тузлівских лиманів придбала високий статус охорони. За рекомендацією вчених, найближчим часом будуть підготовлені наукові матеріали з обґрунтування розширення територій і акваторій національного природного парку "Тузлівські лимани", з включенням в межі Парку, насамперед, верхівя лиману Сасик, західної частини лиману Джантшейське та сасикського пересипу.

Природні особливості

Національний природний парк «Тузлівські лимани» представляє собою унікальні лиманні комплекси, що розташовані на південному заході Одеської області у Татарбунарському районі і включає 13 лиманів. Серед них найбільші за площею:

Бурнас – солоноводний лиман, його солоність звичайно вища, ніж у Чорному морі, однак у деякі особливо засушливі роки вона збільшувалася більш ніж до 60 ‰. Довжина лиману близько 7 км, ширина – від 1 до 3 км. На півночі Бурнас сполучається з лиманом Солоне, який зазвичай у літній період значно пересихає, однак при цьому є дуже привабливим для птахів. На південному заході цей лиман з’єднується з лиманом Курудіол. Живлення лиману здійснюється за рахунок Чорного моря та за допомогою каналів для рибо добувної галузі, а також водами річки Алкалія, що впадає в лиман Солоне. Координати: 45°50′40″ пв.ш. 30°07′06″ с.д.

В північно-західній частині узбережжя лиману розташований курорт Лебедівка. Пелоїди з лиману можуть використовуватися для грязелікування. Береги лиману місцями обривисті. Низькі береги та тимчасові коси є місцями гніздування птахів.

Шагани – солоноводний лиман, відокремлений від моря піщаним пересипом. У разі з’єднання з морем солоність води близька до морської (біля 13 ‰). Однак, у випадку відсутності сполучення із морем, лиман є найменш солоним із усіх, тому що в нього через лимани Джантшейський та Малий Сасик надходить прісна вода з лиману Сасик. Площа близько 70 км2. Сполучається з лиманом Алібей. Довжина лиману близько 9 км, ширина – близько 8 км. Координати: 45°43′00″ пн.ш. 29°52′00″ сх.д.

Алібей – солоноводний лиман, який утворився на місці колишнього гирла річки Хаджидер. Його довжина – близько 15 км, ширина – близько 11 км, площа – 72 км2. Найглибший лиман – його глибина сягає до 2,8 м. Алібей також відгороджений від моря піщаним пересипом. На південному сході Алібей сполучається з лиманом Бурнас (через Курудіол), на півночі – з лиманом Карачаус і на заході з лиманом Шагани. Верхів'я лиману, куди впадала річка Хаджидер, були віддамбовані (т.з. Румунська дорога). Береги лиману є місцями гніздування птахів. Координати: 45°47′27″ пв.ш. 30°00′30″ сх.д..

Хаджидер – солоноводний лиман. Лиман утворився при відділенні (віддамбуванні) гирла річки Хаджидер, у минулому складав з лиманом Алібей одне ціле. В нього впадають річка Хаджидер і мала річка Глибока. Довжина лиману – 4 км, ширина – 2,5 км. Координати: 45°52′41″ пв.ш. 29°58′53″ с.д. На березі лиману Хаджидер розташовані села Лиман і Безим’янка. На східному березі лиману зберігся Скіфський курган.

Лиман Джантшейський – чорноморський лиман, опріснений в результаті скиду вод з лиману Сасик. Його глибина не перевищує 1 м. Низькі береги сильно поросли очеретом. Цей лиман є місцем масової присутності пеліканів та гніздування птахів. Координати: 45°37'29"N 29°47'17"E.

Лиман Малий Сасик – має майже такі характеристики, як і лиман Джантшейський – має вплив лиману Сасик, як результат будівництва Дунай-Дністровської зрошувальної системи.

Також на піщаному пересипі є численні невеликі озера з водою різної солоності – від майже прісної до гіперсолоної (до 80 ‰).

Площа території НПП «Тузлівські лимани» становить 27 865 га, з них площа акваторії лиманів складає 21186,03 га, акваторії Чорного моря – 882,79 га, площа піщаної коси – 316,836 га, та площі лісового фонду – 541 га. З південного сходу і півдня омивається водами Чорного моря, на заході – водами лиману Сасик, межує по суходолу з землями 9 сільських громад.

Парк знаходиться у степовій зоні. Тобто зональною рослинністю є степова. Вона зустрічається в прибережно-захисних смугах лиманів, тяжіє до схилів. Крім неї у є лісова рослинність, переважно штучного походження (лісонасадження, створені в середині минулого століття). Також тут зустрічається водна, прибрежно-водна (болотна), лучна, солончакова, солонцева та приморська псамофітна рослинність. Є незначні фрагменти чагарникових угрупувань.

Флора національного природного парку «Тузловські лимани» представлена 507 видами вищих судинних рослин з 289 родів та 78 родин.

Трав’янисті рослини складають більше ніж 80%, деревних видів 15,25%, напівдеревних – всього 2,5%. Серед трав переважають багаторічні рослини, це свідчить про те, що природність флори зберігається.

Всі деревні рослини мають на території НПП «Тузлівські лимани» штучне походження. Виключенням є кущ Tamarix ramosissima та кущик Ephedra distachya, які відносяться до природної флори.

Серед різноманітних способів розповсюдження плодів та насіння переважає анемохорний (вітром) – 45,0%. Також велике значення має зоохорія (тваринами) - 40,25%. Значна частка видів розповсюджується людиною -17,75%.

На території національного природного парку зберігається генофонд значної кількості корисних рослин. Найбільшою є частка лікарських рослин. Також багато кормових та медоносних видів.

Група лиманів Шагани–Алібей–Бурнас є водно–болотними угіддями міжнародного значення головним чином як середовище існування водоплавних птахів. Через територію НПП «Тузлівські лимани» проходить один з найбільших транспортних міграційних коридорів птахів, по якому вони летять до Європи, Азії та Африки. На території Парку відмічене перебування 258 видів птахів, що становить близько 60% усього видового складу птахів України, з яких 54 занесені до Червоної книги України та інших природоохоронних списків. Важливе значення територія Тузлівських лиманів має для птахів під час гніздування. На території Парку відмічене гніздування понад 60 видів, що становить 22% від видового складу птахів, що гніздяться на території України. Виходячи з вищезазначеного, НПП «Тузлівські лимани» відіграє важливу роль для існування птахів і є орнітологічним об'єктом як національного так і міжнародного значення.

Найбільше значення для орнітофауни Парку як під час міграцій так і в період гніздування є піщано–мулисті острови та коси, мілководні ділянки, солончаки, дельти малих річок, що впадають в лимани та обривисті береги лиманів.

Основу гніздових орнітокомплексів складають птахи ряду Сивкоподібні (мартини, крячки та кулики), 8 видів з яких занесені до Червоної книги України. На гніздуванні відмічені наступні види: лежень, кулик–сорока, пісочник малий, пісочник морський, чайка, кулик–довгоніг, чоботар, коловодник звичайний, дерихвіст лучний, мартин каспійський, мартин середземноморський, мартин тонкодзьобий, крячок чорнодзьобий, крячок рябодзьобий, крячок річковий, крячок малий.

Найбільш масовими на гніздуванні є крячок рябодзьобий, крячок річковий та мартин жовтоногий, чисельність яких в окремі роки може сягати більше 10 тис пар.

Загалом на території НПП ТЛ відмічено 4 види амфібій та 7 видів рептилій. Кількість видів амфібій НПП «Тузлівські лимани», що охороняються Бернською конвенцією, складає 4, Червоним списком Одеської області (2011) – 2.

На території НПП «Тузлівські лимани» мешкає 29 видів 7 рядів теріофауни. Серед них кількість видів ссавців НПП «Тузлівські лимани», що охороняються Червоною книгою України, складає 9, Червоним списком Міжнародного союзу охорони природи – 5, Європейським Червоним списком – 4, Бернською конвенцією – 13, Боннською конвенцією – 5, Вашингтонською конвенцією – 5, Червоним списком Одеської області (2011) – 8. Два види рукокрилих охороняються угодою збереження популяцій європейських видів рукокрилих (EUROBATS), три види китоподібних – угодою збереження китоподібних Середземного та Чорного морів і прилеглих територій Атлантики (ACCOBAMS), що є дочірніми угодами в рамках Боннської конвенції.

Що можна подивитись

Національний природний парк «Тузлівські лимани» - одне з небагатьох місць Українського Причорномор’я, де збереглися ландшафти в первозданному вигляді. Унікальний піщаний пересип між лиманами та Чорним є родзинкою нашого Парку. Національний природний парк «Тузлівські лимани» слугує природною лабораторією для багатьох вітчизняних науково-дослідних установ. На його території є ціла низка еколого-освітніх, науково-пізнавальних маршрутів, на жаль, наразі відсутнє їх належне інфраструктурне облаштування. Парк відвідують щорічно більше 50 тис. чоловік, в першу чергу, це рекреанти з «Катранки», «Расєйки» та Лебедівки. Але це має сезонний характер. Впродовж року Парк відвідую не чисельні бердвотчери. Із 14 науково-пізнавальних маршрутів особливою популярністю користуються: на Лебедівці «Від 0 км до Сільпрому» та «Ліс біля моря», поблизу «Расєйки» маршрут «Тузлівська Амазонія», біля «Катранки» - «Від «Фазана» до пеліканів». Гості Парку отримують незабутні враження від пішохідного переходу по піщаному пересипу Тузлівських лиманів протяжністю 30 кілометрів, 15 з яких є заповідною зоною Парку.

Контакти адміністрації

Одеська область, м. Татарбунари, вул. Партизанська, буд. 2
Телефон/факс +38 04844 321–96
Офіційний веб–сайт http://tuzlim.org.ua/, Facebook: http:www.facebook.com/ Національний–природний–парк–Тузловські–лимани–432082570182393/
В.о.директора – Ірина Михайлівна Вихристюк
 
 
Дістатися до міста Татарбунари, де знаходиться адміністративна будівля НПП «Тузлівські лимани», можна:
1. маршрутними автобусами, що їдуть з м.Одеси в Ізмаїльському напрямку.
2. потягом до ст.Сарата з Києва та Одеси. Далі з Сарати до Татарбунар маршрутними автобусами.
На територію Парку можна потрапити автотранспортом, доїхавши до будь-якого населеного пункту, що неподалік території Парку.
До сіл Базар’янка Тузли, Лебедівка – з Одеси через Білгород-Дністровський, або з Білгород-Дністровського автотранспортом.
До сіл Лиман (Катранка) та Приморське (Расєйка) автотранспортом через село Білолісся або м.Татарбунари.
До сіл Дивізія, Жовтояри, Безименка, Тузли – з залізничної станції Кулєвча до села Дивізія автотранспортом.

Об’єкти ПЗФ України


Законодавство
Офіційно визнані Рамсарською конвенцією
Кременчуцькі плавні
Черемське болото
Аквально-скельний комплекс Карадагу
Аквально-скельний комплекс мису Казантип
Аквально-прибережний комплекс мису Опук
Дніпровсько-Орільська заплава
Великий Чапельський під
Поліські болота
Пониззя річки Смотрич
Озеро Синевир
Заплава Десни
Болотний масив Переброди
Бакотська затока
Шацькі озера
Заплава річки Стохід
Заплава річки Прип’ять
Центральний Cиваш
Тендрівська затока
Східний Сиваш
Обитічна коса та Обитічна затока
Молочний лиман
Крива затока та Крива коса
Каркінітська та Джарилгацька затоки
Гирло річки Берди, Бердянська затока та Бердянська коса
Білосарайська коса та Білосарайська затока
Ягорлицька затока
Тилігульський лиман
Північна частина Дністровського лиману
Озеро Сасик
Озеро Кугурлуй
Озеро Картал
Межиріччя Дністра і Турунчука
Кілійське гирло
Дельта Дніпра
Cистема озер Шагани-Алібей-Бурнас
Перспективні угіддя
Печера Дружба
Ріка Дністер
Долина нарцисів
Витоки ріки Прут
Витоки р. Погорілець
Верхове болото “Надсяння”
Бурштинське водосховище
Aтак – Боржавське
Клебан-Бик
Верхів’я Каховського водосховища
Біленько-розумовські плавні
Cіверськодонецька заплава
Сульська затока
Партнери

This text will be replaced

ПРИРОДНО-ЗАПОВІДНИЙ ФОНД УКРАЇНИ

03035, м. Київ,
вул. Митрополита Василя Липківського, 35
 
Громадська приймальня
Телефон:
(044) 206-33-02
 Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
 
Президент
Уряд
Верховна Рада
 
 
СИСТЕМА МОНІТОРИНГУ
НАЦІОНАЛЬНИЙ ГЕОПОРТАЛ