Загальна інформація

Адміністративно-територіальне розташування:
Національний природний парк «Синевир» розташований на території Міжгірського району Закарпатської області. (Привододільні Горгани, Воловецько-міжгірна улоговина та Полонинський хребет), у верхів’ї річок Тереблі та Ріки.
Площа: 42704,0 га
Підпорядкування: Міністерство екології та природних ресурсів України.
Найвищі вершини – Стримба (1719 мнад рівнем моря) та Негровець (1707 м).Найвідомішим об’єктом парку єозеро Синевир, яке утворилося близько 10 тис.років тому внаслідок гірського обвалу. Воно розташоване на висоті 989 м над рівнем моря, площа водного дзеркала – 7 га.
 Синь і Вир
У давнину ці гори належали багатому графові. Верховинці змушені були працювати на нього: випасати овець і корів, косити траву, рубати ліс. У графа була красуня-донька Синь. Дівчину звали так тому, що в очах її, здавалося, була зібрана вся синява бездонного карпатського неба.
Одного разу багач вирішив довідатися, як наймити-лісоруби працюють у горах. Синь попросила батька взяти її з собою. Поки граф перевіряв роботу лісорубів, донька пішла збирати квіти. Раптом до її слуху долинули чарівні переливи сопілки, і дівчина пішла на ці звуки. На галявині, де паслися вівці, вона побачила юнака. Той одразу перестав грати і запитав: - Хто ти?
- Я - Синь. Ці ліси і гори належать моєму батькові. А ти хто?
- А я - Вир, пастух. Довго насолоджувалася мелодіями сопілки Синь, бо вони торкали і серце, і душу.
Через деякий час граф знову приїхав у ці місця, і Синь знову зустрілася з Виром. Молоді люди покохали одне одного і стали потай зустрічатися. Та лихі заздрісники донесли графові, що його донька кохає простого пастуха. І граф заборонив дочці зустрічатися з Виром. Та хіба є сили, які б перемогли кохання? Не зупинили Синь батькові заборони, а Вира не злякали погрози графа. І тоді той наказав убити пастуха.
Якось сидів Вир на лісовій галявині. Чекаючи кохану, грав на сопілці. Графські слуги підкралися й зіштовхнули на нього з високої гори величезний камінь...
Почувши страшну звістку, Синь побігла через гори і ліси до місця загибелі коханого. Обняла величезний камінь-могилу і гірко заплакала. Дівочі сльози лилися й лилися, поки не затопили і галявину, і саму Синь. Так утворилося озеро, яке люди назвали Синевир. Вода в озері синя, як небо над Карпатами, як очі Сині, а острівець посеред озера - то верхівка каменя-могили Сині і Вира.

Історія створення

 Для збереження чарівного творіння природи – Синевирського озера – у 1974 році було організовано ландшафтний заказник державного значення "Синевирське озеро", а через три роки професор С. М. Стойко обґрунтував спочатку створення ландшафтного, а згодом — національного парку, який було створено у 1989 році.

Не минуло й року від часу створення, як лиха доля спіткала територію парку і залишила гірку сторінку в його історії. Внаслідок шквального смерчу, що пронісся 19 грудня 1989 року над гірським масивом Горгани, за лічені секунди були знищені паркові деревостани на площі близько 1500 га. Тому в перші 8 років становлення парку він функціонував як типовий лісокомбінат, основна діяльність якого була спрямована на ліквідацію наслідків стихії.

Тепер площа природного парку становить 40 696 гектарів, з них 5807 га відведено під заповідну зону. Його протяжність із півночі на південь – 30 км, а зі сходу на захід – до 20 км. Висота над рівнем моря від 530 до 1719 метрів.

Парк призначений для збереження особливо цінних природних комплексів Східних Карпат, організації туризму та відпочинку, проведення наукових досліджень і пропаганди екологічних знань. У парку створено три туристичні маршрути, діє мережа стаціонарних рекреаційних пунктів, влаштовано 6 екологічних та науково-пізнавальних стежок, розроблені кінні та веломаршрути.

Природні особливості

 Національний парк знаходиться у межах Вододільно-Верховинської області Карпат (Горганах). Природні умови парку є типовими для Горган - одного з найвеличніших гірських масивів, геологічні відклади якого охоплюють діапазон часу від верхньої крейди до олігоцену.

Навіть важко уявити собі, що ця місцевість у межах Вододільно-Верховинської геоморфологічної області колись була морським дном, а нині уособлює переважно два характерних ландшафти: низькогірні флішеві крутосхилі хребти з бурими гірсько-лісовими та дерново-буроземними щебенюватими ґрунтами, і середньогірські давньольодовикові флішеві крутосхилі хребти з полонинами, бурими гірсько-лісовими щебенюватими та гірсько-торф'яно-буроземними ґрунтами.

Висота поверхні над рівнем моря становить від 530 до 1719 метрів, найвищими вершинами тут є Стримба (1719 м н.р.м.) та Негровець (1707 м). Характерною особливістю гір є наявність великих кам'янистих розсипів, що називаються в народі "греготами". Крім них, представлені всі типи рельєфу - від полонинного до річково-долинного.

Територія парку займає верхню частину водозбору р. Тереблі з її численними притоками, озерами Синевир (4,2 га) та Озірце, штучними водосховищами (клаузами). В долині р. Теребля має русло 25-30 м завширшки, середню глибину 0,7-1,5 м і швидкість течії близько 18 км/год. Найбільші притоки Тереблі - річки Слобода, Ростока, Озерянка, Герсовець, Сухар, Квасовець, Чорна Ріка та ін. На території парку знаходяться болота зі сферичною поверхнею - Глуханя (17,0 га) та Замшатка (2,8 га).

Клімат на території парку змінюється від помірно-вологого в долинах до холодно-вологого у високогір'ї. Середня температура липня становить близько +13°С, січня -4-6°С. Середньорічна кількість опадів сягає 1310 мм. Теплий період року характеризується частими зливами, майже щороку восени і навесні виникають сильні повені, іноді навіть катастрофічні, взимку часто спостерігаються сильні снігопади.

Хоча район парку давно освоєний людиною, тут ще збереглося чимало незайманих пралісів з багатими флорою і фауною. Рослинний світ тут різноманітний, основними типами рослинності є смерекові і букові ліси та луки.

У флорі природного парку налічується 890 видів судинних рослин, 24 види мохоподібних, 460 видів водоростей, 151 вид лишайників. Тут зростає 154 види справжніх грибів. У парку охороняється 45 видів рідкісних рослин, занесених до Червоної книги України. Серед них - арніка гірська, плаун річний, холодок коротколистий, меч-трава болотна, баранець звичайний, тис ягідний, сосна кедрова європейська, лунарія оживаюча, журавлина дрібнолиста та інші види.

До Зеленої книги України занесено 9 рідкісних рослинних угруповань, в основному відкритих та смереково-рідколісних оліготрофних боліт, яворових і сіровільхових лісів та гірськососново-сфагнового криволісся.

Тваринний світ національного природного парку "Синевир" різноманітний і представлений типовими видами фауни Українських Карпат. У фауні парку відмічено 170 видів хребетних: 1 вид круглоротих, 19 видів риб, 12 - земноводних,7 - плазунів, 89 - птахів та 42 - ссавців, а з безхребетних 72 види павукоподібних, 258 видів комах, 31 вид багатоніжок.

Із ссавців тут можна зустріти оленя благородного, ведмедя бурого, косулю, дикого кабана, вовка, лисицю та інші види, з яких найбільш рідкісними стали бурозубка альпійська, кутора мала, горностай, борсук, кіт лісовий, рись. Рідкісними видами птахів є глухар, орел-беркут, лелека чорний, завирушка альпійська, пугач, змієїд, плазунів - гадюка звичайна та карпатські ендеми: саламандра плямиста, тритони карпатський і альпійський. Всього з фауни природного парку до Червоної книги України занесено 41 вид, а до Європейського червоного списку - 9 видів, серед яких вовк, бурий ведмідь, чернівець непарний, мурашка руда лісова та ін.

Що можна подивитись

Клімат на території парку загалом сприятливий для відпочинку людей. Вишукана естетичність гірських ландшафтів, лісисті гори, зелені полонини, швидкоплинні ріки, сріблясті джерела цілющих мінеральних вод приваблюють найвибагливіших туристів і природолюбів.

В лісах, на луках та в перелісках щедро родять ягоди ожини, чорниці, брусниці, малини, суниць, горіхи ліщини. Цими дарами природи можна поласувати, мандруючи горами, полонинами і долинами.

У парку створено три туристичні маршрути, діє мережа стаціонарних рекреаційних пунктів, влаштовано 6 екологічних та науково-пізнавальних стежок, розроблені кінні та велосипедні маршрути.

Відвідувачам цікаво буде відвідати такі визначні природні та історико-культурні об'єкти, як озеро Синевир, музей лісу і сплаву, древню церкву в селі Колочава-Горб, Історико-етнографічний музей І. Ольбрахта.

Озеро Синевир справедливо вважається найкоштовнішим природним скарбом національного парку і є однією з візитних карток Українських Карпат. Воно розташоване на висоті 989 метрів над рівнем моря, має середню площу 4-5 гектарів, його середня глибина становить 8-10 м, максимальна - 22 м. Синевир - найбільше озеро в Українських Карпатах. Утворилося воно близько десяти тисяч років тому внаслідок перекриття річкової долини зсувами. Улоговина, що при цьому виникла, заповнилася водою трьох гірських струмків. У прозорій воді озера добре почуваються форель озерна, райдужна та струмкова.

Краєвиди відзначаються надзвичайною мальовничістю й величністю. Стрімкі схили, вкриті стрункими ялинами, вік яких становить 140-160 років, спадають прямо до водної поверхні. Посередині ж озера розмістився, немов зіниця блакитного ока, невеликий острівець. Через це озеро Синевир ще називають Морським оком.

Озеро Озірце, хоч і значно менше за площею, є не менш мальовничим, аніж Синевир. Унікальність озеру надає те, що воно слугує еталонним прикладом перетворення озера у верхове болото. Заболочування відбувається від центру до периферії й навпаки. Прибережний плав утворений сфагнумами і осоками, а сплавина на середині озера - лише сфагновими мохами буро-червоного кольору. У темно-синій воді лежать повалені, оброслі мохами дерева, а на березі стоять стрункі смереки, могутні явори та елегантні буки.

Болото Глуханя є дивовижним і надзвичайно цікавим в науковому відношенні витвором природи. Його режим оліготрофний, а поверхня сферична. Подібних боліт в Карпатах майже не залишилося. На болоті ростуть 15 рідкісних і зникаючих видів рослин: журавлина дрібноплідна, шейхцерія болотна,осока малоквіткова, лікоподієла заплавна, що занесені до Червоної книги України. Серед них - кілька північних видів, мешканців тайги і тундри, які дуже рідко трапляються в Карпатах.

Законодавство
Офіційно визнані Рамсарською конвенцією
Кременчуцькі плавні
Черемське болото
Аквально-скельний комплекс Карадагу
Аквально-скельний комплекс мису Казантип
Аквально-прибережний комплекс мису Опук
Дніпровсько-Орільська заплава
Великий Чапельський під
Поліські болота
Пониззя річки Смотрич
Озеро Синевир
Заплава Десни
Болотний масив Переброди
Бакотська затока
Шацькі озера
Заплава річки Стохід
Заплава річки Прип’ять
Центральний Cиваш
Тендрівська затока
Східний Сиваш
Обитічна коса та Обитічна затока
Молочний лиман
Крива затока та Крива коса
Каркінітська та Джарилгацька затоки
Гирло річки Берди, Бердянська затока та Бердянська коса
Білосарайська коса та Білосарайська затока
Ягорлицька затока
Тилігульський лиман
Північна частина Дністровського лиману
Озеро Сасик
Озеро Кугурлуй
Озеро Картал
Межиріччя Дністра і Турунчука
Кілійське гирло
Дельта Дніпра
Cистема озер Шагани-Алібей-Бурнас
Перспективні угіддя
Печера Дружба
Ріка Дністер
Долина нарцисів
Витоки ріки Прут
Витоки р. Погорілець
Верхове болото “Надсяння”
Бурштинське водосховище
Aтак – Боржавське
Клебан-Бик
Верхів’я Каховського водосховища
Біленько-розумовські плавні
Cіверськодонецька заплава
Сульська затока
Партнери

This text will be replaced

ПРИРОДНО-ЗАПОВІДНИЙ ФОНД УКРАЇНИ

03035, м. Київ,
вул. Митрополита Василя Липківського, 35
 
Громадська приймальня
Телефон:
(044) 206-33-02
 Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
 
Президент
Уряд
Верховна Рада
 
 
СИСТЕМА МОНІТОРИНГУ
НАЦІОНАЛЬНИЙ ГЕОПОРТАЛ