Загальна інформація

Адміністративно-територіальне розташування:
СВЯТІ ГОРИ – національний природний парк знаходиться у Слов’янському та Краснолиманському районах Донецької області
Площа: 40605,5 га
Підпорядкування:  Міністерство екології та природних ресурсів України
Розташований у степовій зоні, в долині річки Сіверського Дінця. Долина ріки в межах парку асиметрична з крутим правим берегом, розчленованим ярами і балками, і великою добре обводненою заплавою, що переходить у надзаплавні тераси на лівому березі.

Історія створення

Ідея створення заповідного об’єкта на території сучасного НПП „Святі Гори” була іще на початку минулого століття, тоді, коли відомий ботанік В. І. Талієв звернув увагу на бори із реліктової сосни крейдяної та заплавні і плакорні ландшафти цього краю. Згодом були створені ландшафтні заказники загальнодержавного значення "Гори Атрема" та "Святогірський". У 1978 році було розроблене обґрунтування створення національного природного парку.

Указом Президента України №135/97 від 13.02.97 було створено Національний природний парк «Святі гори».

Указом Президента України №57/2010 від 22.01.2010 територію парку було розширено.

Створення значної за площею та багатофункціональної території ПЗФ сприяє збереженню природи Придінців’я в умовах зростання антропогенного впливу.

Природні особливості

Національний парк займає середню течію р. Сіверський Донець у межах Західно-Донецької схилової височинної області Донецької північно-степової провінції степової зони. Геологічний фундамент цієї території утворюють біла крейда та крейдоподібний мергель, що збереглися до наших днів з верхньокрейдяного періоду. Ландшафтне різноманіття території парку представляють лесова хвиляста височина з чорноземами звичайними, що порізана балками, лощинами, ярами, заплавно-терасовий комплекс р. Сіверський Донець та її приток із лучними та лучно-болотними ґрунтами. Загалом ця територія являє собою своєрідний комплекс долинного ландшафту, що включає крейдяні останці плакору, яри та балки на правому березі головної водної артерії, її заплаву до 3 км завширшки і другу борову піщану терасу на лівому березі. На цьому фоні краєвиди Святих Гір виділяються особливою красою. Це білі крейдяні скелі й круті урвища правого корінного берега, що піднімаються над рікою на 100-120 м.

Клімат у цій місцевості характерний для північної смуги степової зони - помірно континентальний, теплий, з посухами. Середня температура січня становить -6-7°С, мінімальна - -41°С, а липня - відповідно +22 і +39°С. При середньорічній температурі повітря +6-8°С тут випадає 470 мм опадів. Домінують східні і південно-східні вітри, які викликають суховії і пилові бурі.

 Рослинний покрив території національного парку дуже різноманітний, що визначається різноманіттям його рельєфу, ґрунтового профілю та контрастністю мікрокліматичних умов. На значній частині території зростають типові широколистяні ліси віком 90-110 років з переважанням дуба звичайного та участю ясена, липи серцелистої, клену польового. У підліску переважають ліщина та клен татарський, рідше - бруслина бородавчаста та свидина. У трав'яному покриві майже скрізь домінує зірочник ланцетовидний. Неабиякий інтерес становлять ділянки, де переважають південноєвропейські та субсередземноморські види - егоніхон фіолетово-голубий, перлівка ряба, арум видовжений, живокіст кримський та інші. Уздовж надзаплавного валу другої борової тераси довгими перервними смугами ростуть переважно заболочені вільхові ліси, подекуди з березою, а на всій цій терасі - соснові бори. Луки і трав'яні болота трапляються фрагментарно, здебільшого у заплавах, де формуються дуже цінні комплекси лісової рослинності і водно-болотних угідь - осередки масового гніздування птахів.

 Найбільше ботаніко-географічне значення мають крейдяні бори, сформовані сосною крейдяною - третинним реліктом, видом, занесеним до Червоної книги України. За даними багатьох учених, у XVIII ст. правий берег Сіверського Дінця біля Святогірського монастиря суцільно, аж до села Маяки, був покритий чистими крейдянососновими лісами, а дубові ліси траплялися лише невеликими острівцями. Пізніше широколистяні ліси почали витісняти соснові. Наприкінці ХІХ ст. площі крейдяних борів різко скоротилися, й зараз збереглися лише на окремих ділянках серед дубових лісів. У цих насадженнях відбуваються динамічні процеси взаємодії лісу і степу. В підліску буйно ростуть скумпія, глід, шипшина, а наземний трав'яний покрив майже цілком формується із степових видів. Серед інших цікавих особливостей рослинного покриву парку слід виокремити і сфагнові болота-блюдця, які у степовій зоні розташовані за крайньою південною межею свого суцільного поширення. У межах території національного парку виявлено 43 асоціації, занесені до Зеленої книги України. Це, насамперед, крейдяні бори, дубові ліси з грабом та кленом татарським, кретофільні і степові фітоценози, водні угруповання сальвінії плаваючої.

 Загалом флора парку налічує 943 види вищих рослин, що складає половину видів, які зустрічаються на південному сході України. Визначну наукову цінність парку становить раритетний фонд флори. У межах національного парку охороняється 123 види рідкісних рослин, 48 видів занесено до Червоної книги України, 12 - до Європейського червоного переліку, 4 - до додатку 1 Бернської конвенції, 45 - є рідкісними для Донбасу і охороняються на місцевому рівні.

 До Червоної книги України, крім сосни крейдяної, занесено сонцецвіт крейдяний, дворядник крейдяний, дзвінець крейдяний, шоломницю крейдяну, кострицю крейдяну, тюльпан дібровний, рябчика руського, булатку червону, коручку темно-червону, зозулинець блощичний та інші, а до Європейського червоного переліку - ранник крейдяний, жовтушник крейдяний, смілку крейдяну, гісоп крейдяний, дрік донський, полин суцільнобілий, глід український, пирій ковилолистий тощо.

 У середній течії Сіверського Дінця збереглися характерні для Східної Європи фауністичні комплекси заплавних і нагірних дібров, хвойних лісів і степу. Всього на території парку мешкає 256 видів наземних хребетних тварин, у тому числі 43 види ссавців, 197 - птахів, 10 - плазунів і 9 - земноводних. У річці Сіверський Донець, в озерах і старицях водиться 40 видів риб та 1 вид круглоротих. Загалом на території парку охороняються 50 видів тварин (з них 40 хребетних), занесених до Червоної книги України, 12 видів, занесених до Європейського червоного списку та 114 видів, що підлягають особливій охороні згідно з Бернською конвенцією.

 Природа національного парку та його околиць ще зберегла умови для існування багатьох рідкісних птахів, таких як скопа, тювик, змієїд, орлан-білохвіст, балобан, боривітер степовий, журавель сірий, ходуличник. У заплаві річки та байрачних дібровах зустрічається горностай - дуже рідкісний для Східної України вид, а у скелях крейдяних гір живе рідкісний для Європи птах - пугач. Серед інших видів ссавців тут можна зустріти "червонокнижних" видру та борсука.

 Раритетний склад рослинного і тваринного світу можна назвати золотим фондом національного парку.

Що можна подивитись

Серед рівнинних національних парків України, цей парк, безсумнівно, має наймальовничішу природу і є еталоном поєднання природної і культурної спадщини.

 Унікальність парку визначається наявністю на його території своєрідних і неповторних природно-територіальних комплексів. Передусім це скелі над р. Сіверський ДонецьВони величаво піднімаються над рікою і височать на 100-120 м. Крейдяні бори, а з лівого боку ріки, навпроти круч, - трьохсотлітня заплавна діброва насіннєвого походження.

Серед цікавих природних об'єктів національного парку слід назвати урочище "Маяцька дача", яке репрезентує особливу сторінку в історії степового лісознавства й охорони природи. Тут на площі близько 5000 га сформувалися унікальні діброви, а в балці "Макатиха" цього урочища деякі лісові ділянки справляють враження первісного лісу. Ліси "Маяцької дачі" були взяті під охорону ще в 1704 році директивою Петра І, який наказав "описать заповедные Маяцкие леса и хранить их в пользу казны со всем вниманием". У цьому урочищі є рідкісна діброва з грабом звичайним, який знаходиться тут за межами східної межі свого суцільного ареалу.

 На території парку розкинулися прекрасні мальовничі ландшафти, які прекрасно гармонують із стародавніми архітектурними спорудами! Парк знаходиться в Слов'янському та Краснолиманському районах Донецької області і є справжньою окрасою не лише цього краю, але й усієї України! 

Контакти адміністрації

Адреса: Дирекція парку знаходиться у м. Слов’яногірськ, вул. 60-річчя Жовтня, 1 Донецької обл.
Тел.: (06262) 5-57-33, 5-54-57,
e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Законодавство
Офіційно визнані Рамсарською конвенцією
Кременчуцькі плавні
Черемське болото
Аквально-скельний комплекс Карадагу
Аквально-скельний комплекс мису Казантип
Аквально-прибережний комплекс мису Опук
Дніпровсько-Орільська заплава
Великий Чапельський під
Поліські болота
Пониззя річки Смотрич
Озеро Синевир
Заплава Десни
Болотний масив Переброди
Бакотська затока
Шацькі озера
Заплава річки Стохід
Заплава річки Прип’ять
Центральний Cиваш
Тендрівська затока
Східний Сиваш
Обитічна коса та Обитічна затока
Молочний лиман
Крива затока та Крива коса
Каркінітська та Джарилгацька затоки
Гирло річки Берди, Бердянська затока та Бердянська коса
Білосарайська коса та Білосарайська затока
Ягорлицька затока
Тилігульський лиман
Північна частина Дністровського лиману
Озеро Сасик
Озеро Кугурлуй
Озеро Картал
Межиріччя Дністра і Турунчука
Кілійське гирло
Дельта Дніпра
Cистема озер Шагани-Алібей-Бурнас
Перспективні угіддя
Печера Дружба
Ріка Дністер
Долина нарцисів
Витоки ріки Прут
Витоки р. Погорілець
Верхове болото “Надсяння”
Бурштинське водосховище
Aтак – Боржавське
Клебан-Бик
Верхів’я Каховського водосховища
Біленько-розумовські плавні
Cіверськодонецька заплава
Сульська затока
Партнери

This text will be replaced

ПРИРОДНО-ЗАПОВІДНИЙ ФОНД УКРАЇНИ

03035, м. Київ,
вул. Митрополита Василя Липківського, 35
 
Громадська приймальня
Телефон:
(044) 206-33-02
 Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
 
Президент
Уряд
Верховна Рада
 
 
СИСТЕМА МОНІТОРИНГУ
НАЦІОНАЛЬНИЙ ГЕОПОРТАЛ