Загальна інформація

Адміністративно-територіальне розташування:
“ОЛЕШКІВСЬКІ ПІСКИ” - національний природний парк розташований на території Херсонської області, в Каховському, Цюрупинському і Голопристанському районах.
Площа:  8020,36 га, в тому числі у постійному користуванні 5222,30 га. В подальшому планується розширення  території.    
Підпорядкування:   Міністерство екології та природних ресурсів України.
До складу національного природного парку «Олешківські піски», увійшли урочище Буркути , яке  є частиною  Чалбаської арени Олешківських пісків та територія Козачелагерської арени.
На цих аренах розміщені науково-дослідні  природоохоронні відділення «Буркути» та «Раденське».  Функціональне зонування парку знаходиться в процесі розробки .

Історія створення

Національний природний парк «Олешківські піски» створений відповідно до Указу Президента України від 23 лютого 2010 року з метою збереження цінних природних територій та історико-культурних об’єктів, що мають важливе природоохоронне, наукове, освітнє, естетичне, рекреаційне та оздоровче значення.

Створення Парку було великою перемогою екологів та науковців України. Враховуючи його унікальність, це безцінний внесок в діло охорони природи, подарунок не лише Херсонщині, а й всієї Україні, і навіть нашій планеті.

Назва національного парку є ідентичною назві всього піщаного масиву – Олешківські піски. Цей географічний термін походить від старої (до 1925 року) назви міста Цюрупинськ («Олешки»), яке, в свою чергу, походить від слова «Олешшя» – назви регіону Київської Русі і однойменного міста, що розташовувалися в низов'ях Дніпра. В літературі різних років піски в пониззі Дніпра називають Алешковськими (більшість дореволюційних і сучасних джерел), Олешківськими (у роботах  радянського часу до 1950-х років), Нижньодніпровськими, іноді Цюрупинськими. Враховуючи те, що стара назва м. Цюрупинськ (Олешки) вимовляється  як «Олешшя» (а не «Алєшье»), вірною назвою пісків (або, у всякому разі, більш близьким до географічної назви-першооснови) є «Олешківські піски».

В останні десятиріччя для позначення території Олешківських пісків також використовується назва «Олешшя». Крім того, часто застосовується назва «Нижньодніпровські піски», що пов'язує регіон з річкою, яка має безпосереднє відношення до виникнення пісків.

Природні особливості

Олешківські піски ( дану територію називають Нижньодніпрвськими пісками або Олешшям) являють собою один з найдивовижніших ландшафтів України. Вони унікальні не тільки для нашої країни і для Європи, але й у світовому масштабі. Таке припущення не є перебільшенням: є досить багато особливостей, які відрізняють Олешківські піски від тих територій, які на перший погляд мають східні з ними ознаки.

 Незважаючи на те,  що Олешківські піски часто називають пустелею, це не зовсім правильно. За температурним режимом та кількістю опадів їх можна швидше віднести до напівпустель. Влітку пісок нагрівається до 70 градусів, і гарячі вертикальні потоки, що йдуть від пісків, розганяють  дощові хмари. Тому дощів тут випадає менше, аніж в Херсоні, який знаходиться по іншу сторону Дніпра. Трапляються тут і піщані бурі, під час яких не видно ані неба, ані сонця.

І Парк, і піски в цілому характеризуються великим ступенем природного різноманіття, тут можна побачити природні ландшафти різних типів – від водойм до піщаних ділянок пустельного типу.

Жива природа пісків багата і своєрідна. Встановлено, що на території Парку знайдено близько 500 видів рослин, більше 200 видів грибів і лишайників, кілька тисяч видів комах, павуків, близько 300 видів хребетних тварин (в т.ч. – 6 видів земноводних, 9 видів рептилій, 200 видів птахів, 45 видів ссавців тощо).

Флора і фауна НПП “Олешківські піски” є не тільки різноманітними, вони мають особливу біологічну і природоохоронну цінність. На території Парку зустрічається більш як 100 рідкісних та зникаючих видів рослин, грибів, лишайників і тварин,  включених до Червоної книги України, Європейського Червоного списку, Світової Червоної книги МСОП та Червоного списку Херсонської області. 

Значна частка цих видів  є ендеміками: місцями їх розташування є   окремі географічних регіони — Південь України або, навіть, тільки Нижнє Придніпров’я.

До таких рідкісних, зникаючих та ендемічних видів, зокрема, належать ковила дніпровська та волосиста, сон чорніючий, жовтозілля дніпровське, береза дніпровська, волошка короткоголова,  сім видів орхідей, зозулинець блощичний, види сфагнових мохів, деякі папороті. Місцями зростає дуб звичайний, який був одним з домінантів листяних лісів геродотовської  Гілеї: цей вид взятий під охорону на обласному рівні і внесений до Переліку рослин, що охороняються на місцевому рівні в межах Херсонської області. 

З тварин, які потребують особливої охорони, мешкають каспійський,  сарматський полози, тушканчик -ємуранчик (нижньодніпровський підвид), сліпак піщаний та інші.

Незвичність ландшафтів Олешківських пісків пояснюється унікальністю походження цього куточку природи нашої країни. Майже всюди в світі прирічні піски – це досить вузькі смуги уздовж річок  не ширше 10 км, що тягнуться на десятки і сотні кілометрів. І лише в пониззі Дніпра природа створила компактний масив, завширшки до 30 км і довжиною не менше 150 км. Якщо припустити, що, як і в інших місцях, ці піски виникли в результаті “спокійного” поступового відкладання їх річкою, то пояснити такі особливості майже неможливо.

Тому існує припущення, що така конфігурація пісків – це результат декількох масштабних геологічних катаклізмів, що періодично відбувалися в долині стародавнього Дніпра в минулому. У льодовикову епоху велетенський багатокілометровий шар континентального льоду, що періодично насувався з півночі по річищу Дніпра, горнув перед собою велетенські гряди ґрунту, довжиною в сотні кілометрів. В періоди розтавання льодовиків ці гряди перетворювались в природні дамби, що відокремлювали прильодовикові озера від нижньої ділянки русла ріки. Коли льодовик танув, рівень води в прильодовиковому озері вище гряди поступово підіймався, і в якусь мить природна дамба не витримувала напруги і проривалася. Велетенський потік води котився річищем Дніпра в напрямку Чорного моря, змиваючи все на своєму шляху. Біля того місця, де зараз розташоване місто Нова Каховка, швидкість течії гігантського потоку дещо уповільнювалась і трильйони тон піску, змитого з берегів Дніпра на відстані сотень кілометрів, осідали на дно, утворюючи широкі піщані арени.  

Вони не були безплідними, бо перешаровувалися глинистими, мулистими фракціями, що несуть у собі родючість.

Вітер приносив насіння найрізноманітніших рослин — деревних, чагарникових, трав'яних. Приносили його річкові води та перелітні птахи. І вкрилися Нижньодніпровські піски рясною рослинністю і виросли тут просторі ліси.

Про них писав понад 2400 років тому славнозвісний давньогрецький історик Геродот. Відвідавши північно-західне Причорномор'я, він побачив тут лісовий край, який назвав Гілеєю - від слова гіле, що по грецькому означає ліс. Ці ліси були значною мірою знищені скіфами, що перетворили її на пасовища, і вогнем чисельних пожеж. Та згодом замість загиблих сосняків у пониженнях зблизька залягаючими підґрунтовими водами появилась вільха, верба і місцями дуби та берези. Ліси на Олешківських пісках існували і в наступні сторіччя, хоча і багато потерпіли під час нашестя монголо-татарських,  турецько-татарських завойовників.

Величезної шкоди завдавало Олешшю інтенсивне випасання овець. З відкриттям Чорноморських портів у степах Причорномор’я набуло дуже швидкого розвитку вівчарство, продукція якого - вовна - знаходило широкий збут на заморських ринках. Якщо у 1808 році на півдні України налічувалось всього 9 тисяч овець, то в 1860 році їх поголів'я перевищувало 7 мільйонів,  з  яких левина доля припадала звісно, на поміщицькі господарства. На степових просторах паслися численні отари, багато їх кочувало, зокрема по Олешшю. Внаслідок надмірного випасання тут знищувались деревна та трав'яна рослинність. Оголені піски, видувалися вітрами, та почали наступати на прилеглі степи, перетворюючі їх на безплідні землі.

Дещо пізніше за геологічним літописом утворилась найбільша з арен Олешківських пісків — Козачелагерська.  Характерна особливість цієї ділянки Олешківських пісків — відсутність штучність соснових лісів в її центральній частині. Коли в другій половині 20 століття  піски заліснювалися, на Козачелагерській арені діяв авіаційний полігон Міністерства оборони СРСР. Сюди прилітали відбомбитися радянські стратегічні бомбардувальники навіть з Камчатки та Владивостоку. Досі на пісках ведуться роботи з розмінування території. Саме з цієї причини в центрі арени зберігся дивовижний ландшафт з велетенськими барханами, чи як їх тут називають “кучугурами”.

Що можна подивитись

Науково - дослідне  природоохоронне відділення «Буркути». Ще наприкінці Х1Х століття перші дослідники природи Нижнього Подніпров’я звернули увагу на незвичайний склад фауни та флори цього куточку пісків. Склалось таке враження, що сама природа здійснила тут унікальний експеримент по змішуванню видів  тварин та рослин з самих віддалених природних зон. І серед хребетних тварин, і серед комах, і серед вищих рослин, що були знайдені на пісках, зустрічались мешканці і середньоазійських пісків, і північних лісів Європи, такий собі біологічний “Ноєв Ковчег”. Тут на відстані декількох десятків метрів одне від одного можна побачити, з одного боку бархану пустельного тушканчика-ємуранчика або уславленого давніми єгиптянами жука скарабея священного. А   з  іншого - відразу декілька видів квітів-орхідей на вологому лузі серед гаїв берези дніпровської, рослини, яка походить з північних лісів. 

Можна побачити велетенську  вербу з обхватом стовбура більш ніж вісім метрів, можливо найбільша і найстаріша верба України.

 І все це різноманіття зустрічається в Буркутах.

Науково-дослідне  природоохоронне відділення «Раденське» (Козачелагерська арена). Характерною  особливістю цієї ділянки Олешківських пісків є відсутність штучних соснових лісів в її центральній частині. В центрі арени зберігся дивовижний ландшафт з велетенськими барханами, розташований унікальний об’єкт природи та історії України – Олешківські піски. Саме ці місця часто називають «найбільшою пустелею в центральній Європі — хоча, як про це вже згадувалося, слово “пустеля” не є вірним.

На перший погляд ландшафт дійсно дещо нагадує піскову пустелю: безліч барханів,  що тягнуться далеко за обрій.  Але серед цих барханів тут зустрічаються  невеликі озерця з водою, безкраї луки і чагарникові хащі. І дуже характерним елементом ландшафту є березові гаї: на даний час не менш як 22-24% цієї території вкрита березовими гаями, оточеними вологими трав'яними та  чагарниковими заростями. 

Контакти адміністрації

Поштова адреса адміністрації: 
73036 Херсонська обл., с. Раденськ  вул. Заводська 1 в.
Центральний офіс знаходиться за адресою:
м. Херсон вул. 40 років Жовтня 136 А,        
Директор - Непрокін Андрій Вікторович.
Тел:(0552)-355152    
e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Законодавство
Офіційно визнані Рамсарською конвенцією
Кременчуцькі плавні
Черемське болото
Аквально-скельний комплекс Карадагу
Аквально-скельний комплекс мису Казантип
Аквально-прибережний комплекс мису Опук
Дніпровсько-Орільська заплава
Великий Чапельський під
Поліські болота
Пониззя річки Смотрич
Озеро Синевир
Заплава Десни
Болотний масив Переброди
Бакотська затока
Шацькі озера
Заплава річки Стохід
Заплава річки Прип’ять
Центральний Cиваш
Тендрівська затока
Східний Сиваш
Обитічна коса та Обитічна затока
Молочний лиман
Крива затока та Крива коса
Каркінітська та Джарилгацька затоки
Гирло річки Берди, Бердянська затока та Бердянська коса
Білосарайська коса та Білосарайська затока
Ягорлицька затока
Тилігульський лиман
Північна частина Дністровського лиману
Озеро Сасик
Озеро Кугурлуй
Озеро Картал
Межиріччя Дністра і Турунчука
Кілійське гирло
Дельта Дніпра
Cистема озер Шагани-Алібей-Бурнас
Перспективні угіддя
Печера Дружба
Ріка Дністер
Долина нарцисів
Витоки ріки Прут
Витоки р. Погорілець
Верхове болото “Надсяння”
Бурштинське водосховище
Aтак – Боржавське
Клебан-Бик
Верхів’я Каховського водосховища
Біленько-розумовські плавні
Cіверськодонецька заплава
Сульська затока
Партнери

This text will be replaced

ПРИРОДНО-ЗАПОВІДНИЙ ФОНД УКРАЇНИ

03035, м. Київ,
вул. Митрополита Василя Липківського, 35
 
Громадська приймальня
Телефон:
(044) 206-33-02
 Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
 
Президент
Уряд
Верховна Рада
 
 
СИСТЕМА МОНІТОРИНГУ
НАЦІОНАЛЬНИЙ ГЕОПОРТАЛ