Загальна інформація

Адміністративно-територіальне розташування:
Національний природний парк «Кременецькі гори» розташований  на півночі Кременецького району Тернопільської області, та  межує з Рівненською областю.
Площа: 6951,2 гектара земель державної власності, а саме: 3968,6 гектара земель, які надаються національному природному парку в постійне користування.
Підпорядкування: Міністерство екології та природних ресурсів України.
Національний природний парк  «Кремене́цькі го́ри» — природоохоронна територія в межах низькогірного пасма Кременецькі гори. Розташований на території Кременецького та Шумського районів Тернопільської області.
Кременецькі гори – це одночасно геолого-геоморфологічний феномен Північно-Подільського уступу, місцезнаходження рідкісних екосистем та сотень пам’яток історії та культури багатьох народів Європи.
З наукової точки зору Кременецькі гори є одним з унікальних регіонів на території України, що виділяється своєрідністю геологічної будови, рельєфу, рослинного та тваринного світу, мальовничими краєвидами,  сприятливим кліматом для використання у рекреаційних  цілях.  Інтерес до цього регіону підсилюється етнічними традиціями, древньою культурою, гостинністю місцевого населення. Природні та історико-культурні комплекси й об'єкти мають велике пізнавальне та еколого - виховне значення. Регіон дуже перспективний для розвитку рекреаційно-оздоровчої галузі, туризму, зимових видів спорту. 
Основними завданнями Парку є׃ створення умов для організованого туризму, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах з додержанням режиму охорони заповідних комплексів та об’єктів; організація та  здійснення науково-дослідних робіт, у тому числі з вивчення природних комплексів та їх змін в умовах рекреаційного використання; відтворення окремих видів флори та фауни, організація та проведення моніторингу ландшафтного та біологічного різноманіття; відродження місцевих традицій природо - користування; проведення екологічної освітньо - виховної роботи.
З метою виконання державної програми «Літопис природи»   науковцями  Парку  закладено пробні площі, на яких проводиться спостереження за циклами рослинного покриву, проводиться  інвентаризація  основних груп рослин і тварин. Відділом  екологічної освіти налагоджено співпрацю з навчальними закладами району, будинками дитячої творчості. Для дошкільнят, школярів та молоді проводяться еколого - освітні заходи: екскурсії, заняття, гуртки, конкурси, акції, літні табори, майстер-класи. Працівники Парку приймають участь в міжнародних виставках, інвестиційних форумах, туристичних фестивалях.
Основними завданнями служби державної охорони є: попередження та припинення порушень та встановленого режиму природоохоронного законодавства на території Парку.

Історія створення

Ідея створення національного природного парку «Кременецькі гори» зародилася у 1992 році.  Президент України  видав Указ від 19.03.1994 року № 79/94 «Про резервування для наступного заповідання цінних природних територій», яким  було зарезервовано 15 тис. гектарів  рідкісних природних комплексів  переважно дубово-грабових лісів, що сформувалися на останцях північного краю Подільської височини. У 1998-1999 роках розроблене наукове обґрунтування створення НПП.

Національний природний парк «Кременецькі гори» створений Указом Президента України від 11грудня   2009  року . В межах території  парку  є 30 територій та об’єктів природно-заповідного фонду, з яких чотири — загальнодержавного значення, 26 — місцевого. Серед них — філія «Кременецькі гори» природного заповідника «Медобори» площею 1000 га, яка  була створена згідно з постановою Ради Міністрів України від 8 лютого 1990 року № 25 та розташована у межах західної частини Кременецьких гір.

Національний природний парк створено з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об’єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність.

Природні особливості

Територія національного природного парку  «Кременецькі гори»   простягається на 65 км в межах  Кременецького, Шумського та  Острозького районів, а ширина їх з півночі на південь досягає 15- 55 км . Кременецькі  гори входять до складу Волинсько-Подільського плато і є найбільш східною частиною Гологоро - Кременецького  низькогірного краю  Поділля.

Горами їх можна назвати хіба що за зовнішнім виглядом (формою), бо найвищі місця «сягають» лише 400 м над рівнем моря. В основі кряжа залягає потужна товща білої крейди (з домішками чорного кремнію), перекрита шаром пісків. Останні відклалися 15–20 млн. років тому у водах теплого Галіційського (Сарматського) моря, що було на місці нинішніх Українських Карпат. Внаслідок горотворних рухів в Карпатах, в кінці нижнього сармату, відбулось підняття суши нинішнього Поділля і виступ Сарматського моря на південний схід, в зв’язку з чим територія, де розташовані Кременецькі гори, стала сушею.

Підвішеність поверхні гір на рівниною Малого Полісся сприяє ерозії, чим пояснюється  велика розчленованість поверхні, яка круто обривається,    особливо в напрямку долини річки Ікви. Вона має різко виражену асиметричну будову, стрімкий обривистий північний схил з висоти 150–200 метрів, і пологий південний. Характерною особливістю пасма є наявність ряду останців (останцевих масивів). На корінних схилах виходи порід (мергелів і крейди) утворюють терасовані уступи. Вирізняються вапнякові карнизи, що часто обвалюються. Тому брили вапняків і пісковиків густо вкривають довколишню місцину.

Ділянки плато, що уціліли від розмиву, мають вигляд окремих підвищень і утворюють вододіл рік. Чимало останцевих гір відчленувалися  від материнського плато і стоять поодиноко чи невеликими групами обабіч головної гряди. Вершини Кременецьких гір вінчають вапнякові обривисті скелі. Найцікавішими щодо мальовничості, краси ландшафту, своєрідними унікумами є гори-останці: Маслятин, Страхова, Гостра, Дівочі скелі, Замкова (Бона), Черча, відокремлені відкритими долинами одна від одної, а гора Божа від основного масиву височини.       

У геологічній  будові Кременецьких гір,  яка на всьому  протязі одноманітна, беруть участь осадові породи морського походження крейдяного періоду мезозойської ери і третинного періоду кайнозойської ери та континентальні осади четвертинного періоду.

Нижню частину  схилів складають товщі білої твердої крейди з включенням чорного кремнію. Тут знаходяться одні з найбільших у світі покладів білої крейди. Товщина її пластів сягає 100м.  В товщині білої писальної крейди зустрічається велика кількість оригінальних, часто загадкової  форми мінеральних утворень сірого і чорного кременю. Над крейдою залягають шари глини, піску і вище – вапняку. 

Наймолодшими утвореннями, що вкривають вершини і пологи   Кременецьких гір є жовті четвертинні лесовидні суглинки і леси. Товщина їх місцями досягає  10-15 м.   У четвертинних  відкладах, що заповнюють ніші,   печери  і тріщини, виявлені сліди плейцстоценових та голоценових хребетних тварини (печерний ведмідь, олені, песець, різні дрібні птахи і ссавці, земноводні.

Розташований парк   на межі двох кліматичних провінцій - західноєвропейської з вологим і помірно теплим кліматом та східно-континентальної з  континентальним кліматом, внаслідок чого для Кременецьких гір  характерна м’яка зима з частими відлигами та тепле і прохолодне літо, що є сприятливим для використання території у рекреаційних цілях.

У межах Кременецьких гір  під лісами формувались ясно-сірі та сірі ґрунти на лесовидних суглинках та мергелях, чорноземи опідзолені і чорноземи на твердих карбонатних породах та інші ґрунти.  Ясно-сірі лісові ґрунти розміщені невеликими острівками серед інших ґрунтів. Темно-сірі ґрунти зустрічаються у південній частині Кременецьких гір на пологих спадистих схилах до Подільського плато. Чорноземи опідзолені займають центральну частину території Парку.  

Флористичне багатство Кременецьких гір зумовлене їх розташуванням на межі ботаніко-географічних районів та  в зоні перехідного клімату між морським і континентальним. Тут росте понад 1200 видів вищих спорових і квіткових рослин, з них 16 видів  ендемічних для  Кременецьких гір.

Природний рослинний покрив Кременецьких гір утворений переважно хвойно-широколистяними та широколистяними лісами, а також чагарниковими заростями, луками і степами. Флора судинних рослин налічує 917 видів, з яких 21 вид занесені до Червоної книги України. Особливу цінність становлять ділянки букових лісів на горах Маслятин та Черча. Власне, по горі Черчі проходить північно-східна межа поширення бука лісового, по Божій — східна межа поширення дуба скельного.

Самобутності і своєрідності рослинному світу Кременецьких гір надають ділянки степової і наскельно - степової рослинності, які є місцем зростання низки волино - подільських ендеміків, а також реліктових видів. Це — молочай волинський, змієголовник австрійський, лещиця дністровська, самосил гірський, жовтозілля Бессера. Вузьколокальним ендеміком та реліктовим деревним видом є береза Клокова, що росте на вапнякових вершинах гір Страхова і Маслятин. Крім того, у складі флори Кременецьких гір немало інших рідкісних видів. Сонцецвіт сивий зустрічається на вапнякових скелях Дівочих гір. Дивно, що ця буйно квітуча рослинка не зростає навіть на сусідніх горах, де цілком аналогічні умови. Шавлія кременецька поширена тільки на степовій ділянці гори Страхової. Вперше її описав близько двохсот років тому відомий учений-ботанік (творець ботанічного саду і доктор Вищої Волинської гімназії у Кременці), австрієць Віллібальд Готліб Бессер.

Характерним для західної частини Кременецьких гір є наявність костриці валіської. Незначні ділянки займають формації чебрецю Бессера.

Лучна рослинність представлена суходільними та заплавними луками. Степові луки представлені формацією тонконога вузьколистого. Суходільні луки займають значні площі на схилах гір, ярів, лісових галявинах, по узліссях, тобто там, де з певних причин не здійснювалось розорювання земель. Вони представлені формаціями мітлиці. З рідкісних рослинних угрупувань, занесених до Зеленої книги України (1987), зустрічаються формації ковили волосистої, осоки низької, ковили пірчастої, костриці бліднуватої.

Тваринний світ Кременецьких гір  різноманітний і багатий.

Сучасна фауна Кременецьких гір має типовий видовий склад лісових зооценозів з невеличкими змінами кількісного характеру, у порівнянні з  іншими регіонами Тернопільської області. Наприклад, тут значно  більше часничниць, ропух, прудких ящірок, веретільниць. Може трапитись мідянка.

З пернатих тут водяться׃ граки, жайворонки,  сірі куріпки, горлиці, сорокопуди, а в заболочених місцях гніздяться крижні і чирки-тріскунці, бекаси, багато пастушків, водяних курочок, погоничів, деркачів, чайок і іншої дичини. Влітку в кронах дерев часто кує зозуля та в заростях наспівує чарівну мелодію соловейко.

У цих місцях збереглися такі рідкісні в наш час птахи як підорлик малий, лелека чорний, пугач, червоний шуліка, малий строкатий дятел, на скелях гніздяться кам’яні дрозди, серпокрильці,

Із ссавців  у горах є ще три види вовчків (сірий, лісовий, горішковий), лісова куниця, борсук, яких уже практично немає в інших лісових масивах. У дуплястих липах знаходять надійний притулок руді вечірниці та інші рукокрилі, а також сірі сови, голуби, синяки, сиворакші,   а в фортечних мурах — сипухи.

З мисливських видів тварин тут зустрічаються борсук звичайний, занесений до Червоної книги України, білка звичайна, заєць сірий, лисиця звичайна, куниця лісова, борсук лісовий, козуля звичайна, свиня дика, інколи заходять лось, вовк. Останнім часом у регіоні інтенсивно розширив свій ареал бобер річковийТериторія національного природного парку  «Кременецькі гори»   простягається на 65 км в межах  Кременецького, Шумського та  Острозького районів, а ширина їх з півночі на південь досягає 15- 55 км . Кременецькі  гори входять до складу Волинсько-Подільського плато і є найбільш східною частиною Гологоро - Кременецького  низькогірного краю  Поділля.

Горами їх можна назвати хіба що за зовнішнім виглядом (формою), бо найвищі місця «сягають» лише 400 м над рівнем моря. В основі кряжа залягає потужна товща білої крейди (з домішками чорного кремнію), перекрита шаром пісків. Останні відклалися 15–20 млн. років тому у водах теплого Галіційського (Сарматського) моря, що було на місці нинішніх Українських Карпат. Внаслідок горотворних рухів в Карпатах, в кінці нижнього сармату, відбулось підняття суши нинішнього Поділля і виступ Сарматського моря на південний схід, в зв’язку з чим територія, де розташовані Кременецькі гори, стала сушею.

Підвішеність поверхні гір на рівниною Малого Полісся сприяє ерозії, чим пояснюється  велика розчленованість поверхні, яка круто обривається,    особливо в напрямку долини річки Ікви. Вона має різко виражену асиметричну будову, стрімкий обривистий північний схил з висоти 150–200 метрів, і пологий південний. Характерною особливістю пасма є наявність ряду останців (останцевих масивів). На корінних схилах виходи порід (мергелів і крейди) утворюють терасовані уступи. Вирізняються вапнякові карнизи, що часто обвалюються. Тому брили вапняків і пісковиків густо вкривають довколишню місцину.

Ділянки плато, що уціліли від розмиву, мають вигляд окремих підвищень і утворюють вододіл рік. Чимало останцевих гір відчленувалися  від материнського плато і стоять поодиноко чи невеликими групами обабіч головної гряди. Вершини Кременецьких гір вінчають вапнякові обривисті скелі. Найцікавішими щодо мальовничості, краси ландшафту, своєрідними унікумами є гори-останці: Маслятин, Страхова, Гостра, Дівочі скелі, Замкова (Бона), Черча, відокремлені відкритими долинами одна від одної, а гора Божа від основного масиву височини.       

У геологічній  будові Кременецьких гір,  яка на всьому  протязі одноманітна, беруть участь осадові породи морського походження крейдяного періоду мезозойської ери і третинного періоду кайнозойської ери та континентальні осади четвертинного періоду.

Нижню частину  схилів складають товщі білої твердої крейди з включенням чорного кремнію. Тут знаходяться одні з найбільших у світі покладів білої крейди. Товщина її пластів сягає 100м.  В товщині білої писальної крейди зустрічається велика кількість оригінальних, часто загадкової  форми мінеральних утворень сірого і чорного кременю. Над крейдою залягають шари глини, піску і вище – вапняку. 

Наймолодшими утвореннями, що вкривають вершини і пологи   Кременецьких гір є жовті четвертинні лесовидні суглинки і леси. Товщина їх місцями досягає  10-15 м.   У четвертинних  відкладах, що заповнюють ніші,   печери  і тріщини, виявлені сліди плейцстоценових та голоценових хребетних тварини (печерний ведмідь, олені, песець, різні дрібні птахи і ссавці, земноводні.

Розташований парк   на межі двох кліматичних провінцій - західноєвропейської з вологим і помірно теплим кліматом та східно-континентальної з  континентальним кліматом, внаслідок чого для Кременецьких гір  характерна м’яка зима з частими відлигами та тепле і прохолодне літо, що є сприятливим для використання території у рекреаційних цілях.

У межах Кременецьких гір  під лісами формувались ясно-сірі та сірі ґрунти на лесовидних суглинках та мергелях, чорноземи опідзолені і чорноземи на твердих карбонатних породах та інші ґрунти.  Ясно-сірі лісові ґрунти розміщені невеликими острівками серед інших ґрунтів. Темно-сірі ґрунти зустрічаються у південній частині Кременецьких гір на пологих спадистих схилах до Подільського плато. Чорноземи опідзолені займають центральну частину території Парку.  

Флористичне багатство Кременецьких гір зумовлене їх розташуванням на межі ботаніко-географічних районів та  в зоні перехідного клімату між морським і континентальним. Тут росте понад 1200 видів вищих спорових і квіткових рослин, з них 16 видів  ендемічних для  Кременецьких гір.

Природний рослинний покрив Кременецьких гір утворений переважно хвойно-широколистяними та широколистяними лісами, а також чагарниковими заростями, луками і степами. Флора судинних рослин налічує 917 видів, з яких 21 вид занесені до Червоної книги України. Особливу цінність становлять ділянки букових лісів на горах Маслятин та Черча. Власне, по горі Черчі проходить північно-східна межа поширення бука лісового, по Божій — східна межа поширення дуба скельного.

Самобутності і своєрідності рослинному світу Кременецьких гір надають ділянки степової і наскельно - степової рослинності, які є місцем зростання низки волино - подільських ендеміків, а також реліктових видів. Це — молочай волинський, змієголовник австрійський, лещиця дністровська, самосил гірський, жовтозілля Бессера. Вузьколокальним ендеміком та реліктовим деревним видом є береза Клокова, що росте на вапнякових вершинах гір Страхова і Маслятин. Крім того, у складі флори Кременецьких гір немало інших рідкісних видів. Сонцецвіт сивий зустрічається на вапнякових скелях Дівочих гір. Дивно, що ця буйно квітуча рослинка не зростає навіть на сусідніх горах, де цілком аналогічні умови. Шавлія кременецька поширена тільки на степовій ділянці гори Страхової. Вперше її описав близько двохсот років тому відомий учений-ботанік (творець ботанічного саду і доктор Вищої Волинської гімназії у Кременці), австрієць Віллібальд Готліб Бессер.

Характерним для західної частини Кременецьких гір є наявність костриці валіської. Незначні ділянки займають формації чебрецю Бессера.

Лучна рослинність представлена суходільними та заплавними луками. Степові луки представлені формацією тонконога вузьколистого. Суходільні луки займають значні площі на схилах гір, ярів, лісових галявинах, по узліссях, тобто там, де з певних причин не здійснювалось розорювання земель. Вони представлені формаціями мітлиці. З рідкісних рослинних угрупувань, занесених до Зеленої книги України (1987), зустрічаються формації ковили волосистої, осоки низької, ковили пірчастої, костриці бліднуватої.

Тваринний світ Кременецьких гір  різноманітний і багатий.

Сучасна фауна Кременецьких гір має типовий видовий склад лісових зооценозів з невеличкими змінами кількісного характеру, у порівнянні з  іншими регіонами Тернопільської області. Наприклад, тут значно  більше часничниць, ропух, прудких ящірок, веретільниць. Може трапитись мідянка.

З пернатих тут водяться׃ граки, жайворонки,  сірі куріпки, горлиці, сорокопуди, а в заболочених місцях гніздяться крижні і чирки-тріскунці, бекаси, багато пастушків, водяних курочок, погоничів, деркачів, чайок і іншої дичини. Влітку в кронах дерев часто кує зозуля та в заростях наспівує чарівну мелодію соловейко.

У цих місцях збереглися такі рідкісні в наш час птахи як підорлик малий, лелека чорний, пугач, червоний шуліка, малий строкатий дятел, на скелях гніздяться кам’яні дрозди, серпокрильці,

Із ссавців  у горах є ще три види вовчків (сірий, лісовий, горішковий), лісова куниця, борсук, яких уже практично немає в інших лісових масивах. У дуплястих липах знаходять надійний притулок руді вечірниці та інші рукокрилі, а також сірі сови, голуби, синяки, сиворакші,   а в фортечних мурах — сипухи.

З мисливських видів тварин тут зустрічаються борсук звичайний, занесений до Червоної книги України, білка звичайна, заєць сірий, лисиця звичайна, куниця лісова, борсук лісовий, козуля звичайна, свиня дика, інколи заходять лось, вовк. Останнім часом у регіоні інтенсивно розширив свій ареал бобер річковий

Що можна подивитись

Новостворений НПП «Кременецькі гори» вирізняється багатством та унікальністю ландшафтів, різноманітністю природних ресурсів, як лісових так і рекреаційних, рослинним світом, своєрідністю фауни, що доповнюється історико-культурною спадщиною. Історичні пам’ятки, релігійні центри краю мають не тільки загальнодержавне, а й міжнародне значення. Інтерес до нашого регіону підсилюється етнічними традиціями, древньою культурою, гостинністю місцевого населення.     

Парк розташований в зоні найбільш відвідуваних святинь та історичних пам’яток: це руїни Кременецького замку (ХІІ ст.), не взятого під час облоги ханом Батиєм; Миколаївський собор з келіями (ХVІ – ХVІІІ ст.); комплекс споруд Богоявленського монастиря (ХVІІ –ХХ ст.); Єзуїтський колегіум (ХVІІІ ст.); Свято-Успенська Почаївська Лавра; гора Божа  є місцем релігійного паломництва  великої кількості прочан.

З метою пропаганди природоохоронних знань, підвищення екологічної культури та збереження природних комплексів  розроблено проекти екологічних стежок та еколого - туристичні  маршрути на гору Божу, гори Замкову та Черча, гору Уніас та Данилову гору, а також науково-екологічні маршрути на гору Дівочі скелі, гору Гостру,  що дозволяє залучати до споглядання краси Кременецьких гір, вивчення їх історії, дослідження природних ландшафтів туристів як з України так і гостей з-за кордону. Звичайно, Кременецькі гори не настільки високі як Карпати, але не менш мальовничі і перспективні. Рівні вершини гір, стрімкі підйоми, глибокі яри, урвища, природні печери, важкодоступні скелі, затишні підніжжя укриті лісами,  уквітчані галявини, чисте повітря наповнене пахощами лісових та степових трав, затінок столітніх дубів та буків, цілющість природних джерел  дають можливість встановлювати літні туристичні стоянки, наметові містечка, облаштування зон відпочинку, проведення спортивно-розважальних, природоохоронних заходів, також створювати умови для розвитку зеленого та екологічного туризму, альпінізму, канатних переправ, зимових видів спорту. Недаремно саме на найвищій горі в урочищі Гниле Озеро збудована найкраща санна траса України, де проводяться  міжнародні змагання. У Кременці також можна спробувати себе на справжньому трампліні для стрибків на лижах, відчути подих вітру при спуску на санчатах із гори, вже не кажучи за звичайні лижні пробіжки зимовим лісом. Наявність сприятливих повітряних потоків Кременецького горбогір’я  дає можливість відновити забуті традиції дельтапланеризму та паропланеризму.

Славний Кременець також і видатними особистостями, що народилися та творили — Юліуш Словацький, польський письменник, Улас Самчук, український письменник, Ісаак Бер-Левінзон, єврейський просвітитель, філолог, Олександр Хотовицький, український композитор та видатний ботанік, Йоахім Лелевель, польський історик та громадський діяч. Нині в будинку, де пройшли дитячі роки Юліуша Словацького, розташований музей. Також, на Кременеччині  побував український відомий поет Тарас Шевченко. Він  збирав перекази про гайдамаків, народні пісні, малював.

Контакти адміністрації

Поштова адреса:
вул. Акімова, 26,
м. Кременець, Тернопільська обл.,
47000.
мoб. +380673523155
e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
web-адреса: www.kremgory.at.ua

Законодавство
Офіційно визнані Рамсарською конвенцією
Кременчуцькі плавні
Черемське болото
Аквально-скельний комплекс Карадагу
Аквально-скельний комплекс мису Казантип
Аквально-прибережний комплекс мису Опук
Дніпровсько-Орільська заплава
Великий Чапельський під
Поліські болота
Пониззя річки Смотрич
Озеро Синевир
Заплава Десни
Болотний масив Переброди
Бакотська затока
Шацькі озера
Заплава річки Стохід
Заплава річки Прип’ять
Центральний Cиваш
Тендрівська затока
Східний Сиваш
Обитічна коса та Обитічна затока
Молочний лиман
Крива затока та Крива коса
Каркінітська та Джарилгацька затоки
Гирло річки Берди, Бердянська затока та Бердянська коса
Білосарайська коса та Білосарайська затока
Ягорлицька затока
Тилігульський лиман
Північна частина Дністровського лиману
Озеро Сасик
Озеро Кугурлуй
Озеро Картал
Межиріччя Дністра і Турунчука
Кілійське гирло
Дельта Дніпра
Cистема озер Шагани-Алібей-Бурнас
Перспективні угіддя
Печера Дружба
Ріка Дністер
Долина нарцисів
Витоки ріки Прут
Витоки р. Погорілець
Верхове болото “Надсяння”
Бурштинське водосховище
Aтак – Боржавське
Клебан-Бик
Верхів’я Каховського водосховища
Біленько-розумовські плавні
Cіверськодонецька заплава
Сульська затока
Партнери

This text will be replaced

ПРИРОДНО-ЗАПОВІДНИЙ ФОНД УКРАЇНИ

03035, м. Київ,
вул. Митрополита Василя Липківського, 35
 
Громадська приймальня
Телефон:
(044) 206-33-02
 Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
 
Президент
Уряд
Верховна Рада
 
 
СИСТЕМА МОНІТОРИНГУ
НАЦІОНАЛЬНИЙ ГЕОПОРТАЛ