Загальна інформація

Адміністративно-територіальне розташування:
ДЕСНЯНСЬКО-СТАРОГУТСЬКИЙ – національний природний парк розташованийу Середино-Будському районі Сумської області.
Площа:16215,1 га
Підпорядкування: Міністерство екології та природних ресурсів України.
Парк уособлює в собі велич і красу українського Полісся. Своєрідність парку у тому, що він поєднує два важливі природні комплекси: лісовий масив та заплаву річки Десна. Внаслідок цього парк поділено на дві частини: Придеснянську та Старогутську.
До Придеснянської частини належить заплава Десни із старицями, протоками, луками з високими травами, перелісками із ясена, дуба та осики. Зовсім іншою є Старогутська частина, яка представлена сосновими лісами. Ці ліси є південною частиною Брянських лісів. Тут, в улоговинах, зустрічаються також луки, чагарники і осокові болота, часто разом із сфагновими мохами.
Цікавою є і екологоосвітня діяльність ДСНПП, адже тут регулярно проводиться екологічний табір "Деснянські зорі" для школярів. Саме тут захоплені юннати вперше можуть зрозуміти суть польових досліджень та познайомитися із справжніми науковцями. Отож, у Деснянсько–Старогутському національному природному парку поєднання краси Десни, величних лісів, лук і боліт надихає на творчість і дарує відпочинок для душі.

Історія створення

ДСНПП був створений у 1999 році, але цьому, звичайно, передували певні події. Здавна дрімучі ліси Старогутської частини були притулком для представників релігійних сект. Протягом другої Світової війни у Старогутських лісах ховалися партизани. У 1972 році почалася історія заповідання земель, які зараз належать до ДСНПП. Так, на місці партизанського табору біля села Стара Гута було створено заказник місцевого значення. Через 15 років тут був створений, а у 1990 році розширений заказник загальнодержавного значення „Старогутський”. Нарешті, у 1999, як вже згадувалося раніше, на основі заказника „Старогутський” був створений ДСНПП.

Зараз ведеться робота щодо створення Деснянського біосферного резервату на основі ДСНПП. В майбутньому планується створення транскордонного біосферного резервату „Брянські Ліси”, до якого має ввійти Деснянський біосферний резерват та російський біосферний резерват „Брянські Ліси” (або "Нерусо-Деснянське Полісся").

Природні особливості

Деснянсько-Старогутський національний природний парк розташований у межах Новгород-Сіверського Полісся зони мішаних лісів. За своїми ландшафтними особливостями, використанням і режимом охорони територія парку чітко поділяється на дві частини, що з'єднані між собою вузькою смугою, - Придеснянську на заході та Старогутську на сході.

 Придеснянська частина парку представляє собою заплавну та борову терасу р. Десни та її приток. Заплава Десни, завширшки 2-4 км, добре виражена на всій протяжності та надзвичайно мальовнича. На ній багато озер, стариць, заболочених ділянок. Заплава Десни у межах національного парку - один із найкраще збережених природних комплексів заплав великих річок в Україні. Борова тераса добре розвинена й широкою смугою тягнеться вздовж заплави. Вона має горбистий рельєф та вкрита переважно сосновими та дубово-сосновими лісами. На території парку Десна приймає свої ліві притоки Знобівку і Свигу та праву притоку - Судость.

 Старогутська частина парку розташована у межах майже суцільного лісового масиву на третій терасі Десни. Вона має загалом плоску поверхню з невеликими улоговинами. В їх межах розвинуті переважно мезотрофні та оліготрофні болота (тоді як більшість боліт в Україні - евтрофні). Загальну рівнинну поверхню тераси в її західній частині дещо порушують заболочені, а нині меліоровані, долини невеликих водотоків - лівих приток Десни. Ліси Старогутської частини національного парку є крайньою південною частиною масиву відомих Брянських лісів. У Російській Федерації прилегла до нього територія виділяється як Неруссо-Деснянське Полісся.

У Старогутській частині парку протікають малі річки - притоки р. Знобівки - Улиця та Чернь. Заплава останньої зберегла свій природний вигляд і нині її вкривають вільхові ліси та болота.

 Клімат території парку більш континентальний, холодний, з меншими вегетаційним і безморозним періодами, ніж на іншій частині Українського Полісся. Середня температура січня становить -7,5О, а липня - +18О. Середньорічна сума опадів складає 550 - 590 мм. Ґрунтовий покрив території парку визначається її геоморфологічними особливостями. В заплаві Десни та її приток переважають лучні, дерново-глейові та болотні ґрунти, на боровій терасі розвинуті дерново-підзолисті ґрунти під сосновими лісами. В Старогутській частині парку на третій терасі Десни поширені дерново-підзолисті супіщані та світло-сірі суглинкові ґрунти, а в її улоговинах - болотні ґрунти та торф'яники.

 Ліси на території парку займають 53% його площі, луки - 33%, болота - біля 4%, на водні поверхні припадає 2 %, а решту території (близько 8%) займають господарські угіддя. За рослинним покривом Придеснянська та Старогутська частини національного парку суттєво розрізняються. У Придеснянській частині рослинний покрив представлений комплексом заплавної рослинності (лучної, болотної, водної, ділянок заплавних лісів) та лісів на боровій терасі. Серед заплавної рослинності переважають угруповання заболочених лук і трав'яних боліт з домінуванням лепешняку великого, осок гострої та гостровидної, очеретянки звичайної. На підвищеннях поширені луки, у травостоях яких переважають мітлиці виноградникова та собача. Із рідкісних видів слід відмітити півники сибірські, тростяницю кострицеподібну, а також реліктові види - верби Старке та мирзинолисту, плауна щитолистого, сальвінію плаваючу, водяного горіха плаваючого. Останні три види утворюють рідкісні угруповання, занесені до Зеленої книги України.

 Лісова рослинність у Придеснянській частині парку займає окремі урочища, що тягнуться ланцюгом на боровій терасі. Тут переважають соснові ліси зеленомохові із фрагментами дубових лісів у пониженнях. В улоговинах трапляються оліготрофні та мезотрофні болота із сфагновими мохами, пухівкою піхвовою, журавлиною. На деяких ділянках збереглися багаті у флористичному відношенні природні дубово-соснові ліси, де ростуть лілія лісова, коручка морозниковидна, плаун колючий - види, що занесені до Червоної книги України.

 Рослинність Старогутської частини парку представлена переважно лісами, які займають близько 80% її площі. Найбільші площі займають соснові ліси зеленомохові та чорницево-зеленомохові. Є ділянки старих культур сосни з густим нижнім ярусом із листяних порід, вірогідно, на місці мішаних лісів. У соснових лісах парку багато бореальних видів - грушанки мала та круглолиста, ортилія однобока, зимолюбка зонтична, а також зростає рідкісний вид - грушанка зеленоцвіта. Характерними видами тут є плауни - річковий та булавовидний, а також дифазіаструм Зейлера. На пониженнях терас зростають вологі та заболочені ліси з переважанням берези, а на більш багатих ґрунтах в західній частині парку - дубові ліси.

 Серед луків Старогутської частини парку переважають справжні та торф'янисті луки. Болота, хоч і не займають тут великих площ, характеризуються значним різноманіттям. Тут представлені всі типи боліт Полісся - від верхових сфагнових із переважанням пухівки піхвової, багна болотного, журавлини до низинних купинних із осоками ситничкоподібною, зближеною, омською. На них ростуть типові види болотного різнотрав'я - вовче тіло болотне, бобівник болотний, фіалка багнова тощо. На цих болотах збереглися реліктові види верб: лапландська та чорнична, а по краях таких боліт на луках та серед чагарників - верба Старке.

 Велика кількість водойм, що різняться за швидкістю течії, морфологією, характером дна та іншими характеристиками, зумовлюють високе різноманіття водної та прибережно-водної рослинності.

 Флора національного парку налічує 849 вид вищих судинних рослин. До Червоної книги України занесено 32 види, зокрема гудайєра повзуча, шолудивник королівський, баранець звичайний, верба Старке, плаун щитолистий і ін.

 Унікальність фауни природного парку обумовлена наявністю близько трьох десятків видів тварин північного (бореального) комплексу, більшість із яких знаходяться на південній межі свого ареалу й ніде більше на Лівобережжі України не відмічені. Такі види, як ведмідь бурий, рись, сичик-горобець, сич волохатий, горіхівка зустрічаються тільки тут і в Карпатах. А для зайця білого, норця червоношийного, свища та вівсянки-дібровника регіон національного парку є взагалі єдиним місцем мешкання на території всієї України. В той же час, у парку присутні й типові південні й навіть степові мешканці (тушканчик великий, сліпак звичайний, норець малий, лунь лучний, дрофа, щеврик польовий та інші). Більшість цих видів знаходяться вже, навпаки, на північній межі свого розповсюдження. Тобто фауна хребетних парку наближається до перехідної зони, для якої властиве змішання елементів різного походження.

 За своїми фауністичними комплексами Придеснянська та Старогутська частини парку також відрізняються одна від одної. Тваринний світ першої представлений видами навколоводного, водно-болотного та лісового комплексів. Луки, болота, заплавні водойми тут населяють типові мешканці річкових заплав - бобер річковий, видра, горностай. На піщаній терасі Десни збереглось найпівнічніше в Україні поселення тушканчика великого. Із птахів досить звичними є чайка, коловодник звичайний, грицик великий, трапляються баранці великий і звичайний, коловодник ставковий. Район с. Очкіно - одне з двох відомих в Україні місць гніздування скопи. Із плазунів відомі ящірка живородна, вуж звичайний, гадюка звичайна, із земноводних - кілька видів жаб, тритони гребінчастий і звичайний. Іхтіофауна водойм парку досить багата, із рідкісних видів риби тут є стерлядь, рибець, марена звичайна.

 У Старогутській частині парку переважають види фауни лісового комплексу. Із ссавців мешкають лось європейський, козуля європейська, кабан дикий, вовк, лисиця, куниця лісова, білка. Місцями досить звичними є заєць-біляк, зрідка трапляються ведмідь бурий, рись, зубр, які заходять із території Росії. Після запровадження заповідного режиму у Старогутських лісах з'явилися бобри і почали розселятися по меліоративних каналах та руслах річок. Свої особливості виявилися і при детальному дослідженні фауни дрібних ссавців. Так, поки що Старогутський лісовий масив є єдиним місцем в Україні, де достовірно мешкають рівнозуба та середня бурозубки.

 Найбільшим різноманіттям відзначається пташине населення парку. Тут зустрічається 207 видів птахів. Ялинові насадження дозволяють гніздитися тайговим видам птахів. Найбільш південними місцями гніздування Старогутський лісовий масив є для горіхівки, королька жовтоголового, сорокопуда сірого, які в більш південних районах Сумської області не гніздяться. У Старогутському лісовому масиві є численна популяція глухаря, звичайними є рябчик та тетерев.

 Особливої уваги заслуговують хижі птахи. Один з них - сич волохатий, став символом парку.

 Під час міграцій у Придеснянській частині парку зупиняються тисячні зграї гусей, качок, куликів, і мартинів. Можна спостерігати журавлів, лелек, лебедів. З хижих птахів для заплави Десни характерний шуліка чорний, зрідка зустрічаються скопа та орлан-білохвіст. Рідкісними в Україні є кулики мородунка та турухтан, що поширені у Придеснянській частині парку на південній межі свого ареалу. Досить часто можна побачити зграйку куликів-сорок або поручайника, занесених до Червоної книги України.

 Багатством відзначається також іхтіофауна Придеснянської частини парку. Крім звичайних видів риб басейну Дніпра, тут у значній кількості зустрічаються сом, головень, жерех. Із рідкісних видів тут охороняються стерлядь та марена звичайна.

 На сьогодні на території парку зареєстровано 343 видів хребетних, До Червоної книги України віднесено: з безхребетних - п'явку медичну, махаона, ксилокопу фіолетову, з птахів - лелеку чорного, скопу, змієїда, підорлика великого, орлана-білохвоста, глухаря, журавля сірого, кулика-сороку, коловодника ставкового, сича волохатого, сичика-горобця, із ссавців - зайця білого, тушканчика великого, горностая, норку європейську, борсука, видру річкову, рись звичайну, зубра, із круглоротих - міногу українську, із риб - стерлядь, марену дніпровську, загалом 86 видів тварин. З видів, занесених до Європейського червоного списку на території парку відмічено 11 видів, до додатку 2 Бернської конвенції -267, до Боннської конвенції -101, до додатку СІТЕС -3 види. До регіонально рідкісних віднесено 67 видів тварин, що мешкають у парку.

Що можна подивитись

Нині на території парку є дві найбільш розвинені екологічні стежки „Візитівка Десни” та „Графівська”. Вони і допоможуть Вам ознайомитися із природою частинки Українського Полісся! Так, „Візитівка Десни” представляє комплекси заплави Десни, а „Графівська” знайомить нас із Старогутськими лісами.

Є тут і спеціально відведені місяц на березі р.Десна, де можна поставити намети і відпочити від галасливих міст та автомобілей. Крім того, існує дві бази відпочинку „Деснянка” біля с.Очкине (52 км від м. Середина Буда) на 24 місця та „Боровичанка” біля с.Боровичі (за 62 км від м. Середина Буда) на 9 місць. Є будинки, в яких можна відпочивати і взимку (мають автономне опалення), є кухні та сауни. Отже, є усі можливості для купання, катання на човнах, любительської риболовлі. Одне лише важливо – не забувати, що матінка – природа із задоволення поділиться із нами своїми дарунками, якщо ми будемо цінувати її та зберігати для майбутніх поколінь.

Крім відпочинку на природі, є на що подивитися тут і з історичної точки зору. Цей регіон тісно по¬в’я¬заний з подіями війни 1941-1945 рр. На території парку знахо¬диться партизанська землянка. В населених пунктах є пам’ятники загиблим у роки війни. Село Ста¬ра Гута, що розташоване неподалік від парку, було важливим місцем дислокації партизанських загонів та з’єднань. Тут існує музей партизанського руху. У районному центрі м. Середина-Буда є мемо¬ріальний комплекс на честь воїнів-визволителів та музей історії району. В с. Очкіно знаходиться місце стоянок людини пізнього та середнього неоліту, а в с. Нововасилівка знайдено місця стоянок ранньо-слов’ян¬ського періоду.

Контакти адміністрації

Сумська обл.
м. Середина-Буда, вул. Новгородсіверська, 62
тел. (8-05451) 9-14-49, 9-21-70, 9-14-45
е-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
Веб-сайт: www.nppds.narod.ru
Доїхати можна залізничним транспортом – потягами московського напрямку (станція Зерново). На бази відпочинку можна дістатися власним транспортом або скориставшись транспортом адміністрації парку. Для цього слід попередньо домовитися.
Законодавство
Офіційно визнані Рамсарською конвенцією
Кременчуцькі плавні
Черемське болото
Аквально-скельний комплекс Карадагу
Аквально-скельний комплекс мису Казантип
Аквально-прибережний комплекс мису Опук
Дніпровсько-Орільська заплава
Великий Чапельський під
Поліські болота
Пониззя річки Смотрич
Озеро Синевир
Заплава Десни
Болотний масив Переброди
Бакотська затока
Шацькі озера
Заплава річки Стохід
Заплава річки Прип’ять
Центральний Cиваш
Тендрівська затока
Східний Сиваш
Обитічна коса та Обитічна затока
Молочний лиман
Крива затока та Крива коса
Каркінітська та Джарилгацька затоки
Гирло річки Берди, Бердянська затока та Бердянська коса
Білосарайська коса та Білосарайська затока
Ягорлицька затока
Тилігульський лиман
Північна частина Дністровського лиману
Озеро Сасик
Озеро Кугурлуй
Озеро Картал
Межиріччя Дністра і Турунчука
Кілійське гирло
Дельта Дніпра
Cистема озер Шагани-Алібей-Бурнас
Перспективні угіддя
Печера Дружба
Ріка Дністер
Долина нарцисів
Витоки ріки Прут
Витоки р. Погорілець
Верхове болото “Надсяння”
Бурштинське водосховище
Aтак – Боржавське
Клебан-Бик
Верхів’я Каховського водосховища
Біленько-розумовські плавні
Cіверськодонецька заплава
Сульська затока
Партнери

This text will be replaced

ПРИРОДНО-ЗАПОВІДНИЙ ФОНД УКРАЇНИ

03035, м. Київ,
вул. Митрополита Василя Липківського, 35
 
Громадська приймальня
Телефон:
(044) 206-33-02
 Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
 
Президент
Уряд
Верховна Рада
 
 
СИСТЕМА МОНІТОРИНГУ
НАЦІОНАЛЬНИЙ ГЕОПОРТАЛ