Природно-заповідний фонд України — Горгани

GTranslatemultilingual websitetranslation delivery network

Загальна інформація

"ГОРГАНИ" – природний заповідник розташований у Надвірнянському районі Івано-Франківської області. В адміністративно-господарському відношенні територія заповідника розділена на два природоохоронних науково-дослідних відділення – Горганське і Черниківське.

Площа: 5344,2 га, охоронної зони довкола – 3713,6 га.

Підпорядкування: Міністерство екології та природних ресурсів України

Природний заповідник "Горгани" є природним еталоном недоторканої діяльністю людини центральної частини Українських Карпат і містить єдиний масив пралісу релікту ранньоголоценового періоду – сосни кедрової європейської в Європі і світі. Він охоплює безперервним масивом три кліматичні зони і п‘ять вертикальних ступенів пралісової, реліктової і ендемічної рослинності, біотопів і популяцій тваринного світу. Заповідник містить єдину неперервну у горизонтальному і вертикальному розміщенні смугу п’яти субформацій пралісів і демонструє стадії розвитку первинної рослинності з раннього голоцену. На кам’янистих розсипах збереглися одні із найстійкіших польодовикових поселень реліктової сосни звичайної (Pinus sylvestris) і берези темної (Betula obscura). У Ґорґанах відомі найбільші осередки реліктової дендрофлори і відшарувань материнських порід, які мають наукове значення для вивчення історії розвитку рослинного покриву у післяльодовиковий період, дослідження динамічних тенденцій гірських і високогірних екосистем у зв’язку із зміною кліматичних умов.

Історія створення

Перший резерват сосни кедрової європейської (раніше цю породу називали кедриною) в Українських Карпатах був створений у верхів’ї ріки Лімниці біля села Ясень в 1919 році. Він мав площу 178 га і називався „Горгани”. Пізніше до нього приєднали ще 2589 га. В 1935 році теж в басейні ріки Лімниці в урочищі „Яйце” на землях володінь греко-католицької церкви засновують „Кедриновий заповідник” площею 255,19 га, а через два роки в околицях гори Ґрофа __ Український парк природи на площі 1800 га.

В басейні ріки Бистриці Надвірнянської, де зараз функціонує природний заповідник “Горгани”, був створений в 30-х роках минулого століття кедриновий резерват „Тавпишірка” на площі 583,85 га, який тепер називається державний заказник „Тавпиширківський” і входить до складу Бистрицького лісництва ДП „Надвірнянське лісове господарство“.

У 1940 році урядом УРСР видана постанова “Про організацію державного заповідника "Горгани" (50 тис. га), який через початок Другої світової війни так і не був до кінця організований. У 50-80-х роках ХХ століття на території Надвірнянського лісокомбінату було створено низку заказників, пам'яток природи і заповідних урочищ. У 1974 році за пропозицією Ю.В. Юркевича організовано Ґорґанське заповідне лісництво. Ю.В. Юркевич з 1946 року працював старшим лісничим Надвірнянського лісгоспу, а після реорганізації лісового господарства, лісової і деревообробної промисловості в 1959 році аж до виходу в 1971 році на пенсію – заступником директора із лісового господарства Надвірнянського лісокомбінату.

Природний заповідник "Горгани" заснований Указом Президента України від 12 вересня 1996 року за № 831/96, площею 5344,2 га. До його території увійшли ландшафтні заказники загальнодержавного значення "Джурджі" та "Садки", заповідні урочища "Черник", "Гниляк", "Новобудова", "Ельми", "Довжинець", "Столи".

Розпорядженням Івано-Франківської обласної державної адміністрації від 3.02.1997 р. виділено охоронну зону шириною 750-1100 м по периметру із п‘яти лісництв, що межують із заповідником.

До створення заповідника найбільше доклали зусиль: Ю.В.Юркевич, П.А.Трибун, К.К.Смаглюк, М.В.Чернявський, Р.М.Яцик, Є.М.Бакаленко, які обгрунтували доцільність створення заповідника, Я.І.Дутчин, Т.М.Олексів, В.О.Сав’юк, Г.О. Масляк, М.М.Приходько, М.Б.Шпільчак та К.О.Турчак, які здійснили погодження та сприяли його затвердженню і становленню.

Заповідник "Горгани" — це передовсім еталонні ділянки природи, що зберігаються в природному, незміненому вигляді.

Природні особливості

Природний заповідник "Горгани" - природоохоронна, науково-дослідна установа. Основні його завдання: охорона і збереження природних комплексів та об‘єктів, проведення наукових досліджень і спостережень за станом природного середовища, опрацювання природоохоронних рекомендацій, поширення екологічних знань.

Горгани займають центральну частину Українських Карпаті важкодоступні через дуже круті схили і кам’янисті розсипи. Заповідник охоплює схили гір від 710 м. н.р.м. аж до хребтів: Довбушанка (1754,6 м над рівнем моря), Ведмежик (1736 м), Полєнський (1693,6 м), Пікун (1651 м), Козій Ґорґан (1616), Скалки Верхні (1596,8 м), Бабин Погар (1478 м), Скалки Нижні (1300 м н. р. м.), які простягаються з північного заходу на південний схід. Для них характерні круті асиметричні схили й гострі гребені гір; на вершинах – кам’яні осипища (місцева назва "Горгани"). У заповіднику домінує лісоварослинність(85,5 % площі). У її складі панують хвойні ліси (4524,8 га), широколистяні ліси займають приблизно 1 % лісовкритих площ (45,7 га). Найбільші масиви заповідника займають ліси з переважанням смереки (Picea abies) - 89,1%. Деревостани сосни гірської (Pinus mugо) - 7,3%, сосни кедрової європейської (Pinus сеmbra) - 1,8%, ялиці білої (Abies alba), бука лісового (Fagus sylvatica) і інших порід охоплюють 1,8% покритої лісом площі. Найпоширенішими є смереково- ялицеві (2377,9 га)та буково-ялицево-смерекові (1196,3 га) деревостани.

У Ґорґанах краще, ніж де-небудь в Українських Карпатах, збереглися праліси, які відрізняються високою стійкістюі стабільністю. Праліси - достатньо великі лісові екосистеми (угруповання), які виникли і розвиваються природним шляхом під впливом лише природних стихій та явищ і пройшли повний цикл розвитку без будь-якого втручання людини, місцезростання, видова, вікова і просторова структура яких відзначається колись і тепер виключно чинниками навколишнього середовища. Найбільші дерева смереки, бука і ялиціу пралісах досягають висоти 53 м і діаметра понад 160 см,кедра – 34 м і діаметра 108 см.

Рослинність надає горам чарівної краси. Навесні вони ніжно – смарагдові, влітку – густо-зелені, восени – всіх відтінків золота, взимку – сіро-брунатні. У заповіднику росте 459вид вищих судинних рослин, які належать до 5 відділів, 79родин, 270 родів. Значна частина видів – рідкісні, ендемічні (поширені на незначній території) і реліктові (залишки флор минулих геологічних часів). На заповідній території виявлено34 види судинних рослин, занесених до Червоної книги України(понад 20% від загальної кількості таких, що ростуть вУкраїнських Карпатах).Про значний вік флори та її самобутність свідчить наявність реліктових та ендемічних видів. Загалом раритетна флора заповідника налічує 67 видів судинних рослин. Це – 17,1% раритетної компоненти Українських Карпат і 63% – району Ґорґан. Найбільш рідкісними з них є: зозулинці чоловічий (Orchis mascula) та шоломоносний (Orchis militaris), зозулині сльози яйцевидні (Listera ovata), язичок зелений (Coeloglossum viride), лунарія оживаюча (Lunaria rediviva). Із реліктів зустрічаються: гронянка багатороздільна (Botrychium multifidum), страусове перо звичайне (Matteuccia struthiopteris), блехнум колосистий (Blechnum spicant), баранець звичайний (Huperzia selago), вовче лико звичайне (Daphne mezereum). Серед ендемічних видів - королиця круглолиста (Leucanthemum rotundifolia), тоція карпатська (Tozzia carpatica), волошки мармароська (Centauera marmarosiensis) і карпатська (Centaurea carpatica), гвоздика карпатська (Dianthus carpaticus), фіалка відхилена (Viola declinata) та інші.

У заповіднику і на прилеглих територіях зафіксовано 174 види хребетнихтваринного світу (птахи Aves – 104, ссавці Mammalia – 42, риби Pisces – 12, земноводні Amphibia – 9, плазуни Reptilia - 6, круглороті Hyperoartia – 1). З них 33 видизанесені до Червоної Книги України, 91 вид тварин знаходяться під особливою охороною за Бернською Конвенцією, 1 вид тварин з незадовільним станом збереження захищені Боннською Конвенцією, 7 видів занесені до Червоної книги МСОП, 4 види тварин занесені до Європейського Червонного списку.

Тут збереглися мало змінені місця існування найуразливіших крупних ссавців: оленя благородного (Cervus elaphus), сарни (Capreolus capreolus), ведмедя бурого (Ursus arctor), вовка (Canis lupus) і ін. Різноманітною у заповіднику є фауна безхребетнихтварин (1077 видів), серед яких найчисленнішоюгрупою є комахи. Тваринний світ тісно пов’язаний з висотними рослинними поясами, тому значна частка його – види, характерні для хвойних лісів. Тут можна знайти такі види тайгового комплексу: Lynx lynx, Strix uralensis, Dryocopus martius, Pyrrhula pyrrhula, а також види, типові для широколистих лісів: Turdus merula, Dendrocopos medius, Dendrocopos leucotos, Picus canus, Ficedulla albicollis, Coccothraustes coccothraustes, Columba oenas, Muscardinus avellanarius, Felis silvestris, Salamandra salamandra. З субальпійським поясом екологічно пов’язані тільки нориця снігова (Chionomys nivalis), тинівка альпійська (Prunella collaris).

Що можна подивитись

Відвідування території з туристичною метою заборонено. З дозволу адміністрації та у супроводі працівників заповідника можливе відвідання території лише науковцями.